мені аж свербить, щоб щось прокоментувати і не погане (як завжи), а навпаки,хоча, направду хочеться, щоб це зробив Олесик або на крайняк якийсь там ІБТ. (скучила я за ним до болю) Отже, виключно суб"єктивна думка Галочки)), такі статті дуже і дуже шкодять і тим про кого їх пишуть і тим, хто їх пише і тим, хто їх читає)) "письменник має писати", все. Блогерство позбавляє людину, особливо творчу людину, певного права на свободу, а тих, хто за цим блогерством слідкує - на таємницю. Анал ізування блогерстава і чиїхось ЖЖ, взагалі, повний п"здець. Це моя думка. Я з таким пієтетом чекала на виступ Москальця і Морозова у Києві, мені хотілося почути і побачити їх вживу більше, ніж Роберта Планта і Девіда Ковердейла, хоча, останні, безумовно, набагато ближче, по усім показникам)). А потім прочитала, що у Москальця чотири айпі адреси, переглянула кілька його фото в ЖЖ, що пісня "Матриця" була написана під враженням від однойменного фільму)), це все жарти,звичайно, але інформаційний інтерес тривалістю у півжиття, відколи я почула "пісню про кактус" ПЄ, було перевиконано до несхочу)) і нецікаво це все і нічого незвичайного чи надзвичайного у тому, що люди хочуть уваги, і розуміння і любові нема. Я думаю, що саме для цього поети пишуть вірші, музиканти - музику, усі інші - блоги, для того, щоб їх якомога більше людей розуміли, любили, приймали... і це прекрасно, бо коли почнуть писати через те, що їм на усе і на всіх пофіг, це і буде початком кінця світу))

хм. здається ми з вами говоримо про різні кінотеатри)

Льоні всі ці демонстрації до одного місця. Для нього населення - бидло і гумус, окрім "бабушек", які його і тримають на плаву. Так що допустимі методи боротьби вже не допоможуть.