але сюжет таки дійсно виявився досить заплутаним без логічної розв"язки

в мене є кілька коментарів стосовно цього фільму.
Вапервіх – екранізація получилася цікавішою за книжку, суть якої передана в другому абзаці (+ перше речення другого). Крім того, іронія була в тому, що помре людина, яку ви не знаєте, а не незнайома людина. А це дві великі різниці :)

Звідки така наївна певність, що Лунгін націлився на елітарне кіно? Й "Острів", і "Цар", і навіть "Таксі-блюз" – це по-суті фільми із просвітницькою місією, "від нас, просвіщєнних, до вас, темних". "Острів" має розказати "бідному постатеїстичному пропитому" народу про православне розуміння святості, а "Цар" – про знову ж таки земне й євангельске трактування влади. Лунгін з висоти своєї дзвіниці узявся виховувати народ – от суть його фільмів. Тому він не може назвати свої стрічки "розважальнимми", але й про "елітарність" ніколи не було мови. У цьому ракурсі багато з того, про що ви писали, постає в новому світлі. Ну наприклад, цілування відрубаної голови – не "рекламний постер у ґлянсовому журналі для метросексуалів", а пряме відсилання до хрестоматійного цілування святим Франциском прокаженого. Це знову ж таки менторське нагадування "бідному темному народу" про основи християнського світобачення. Річ у тім, що "Царя" не можна розглядати поза "Островом", бо це, як не раз писалося, дві частини тріади церква-влада-народ. Чекайте ще третього фільму – "народ" не за горами.
Певна річ, естетичний бік фільму дуже убогий. Тут з вами неможливо не погодитися. Але Лунгіну, як він і сказав, не про те йшлося. Схематизм і "атракціонність" його сцен мають лише оголити й увиразнити теоретичну, притчеву суть його фільмів, якою він зволив "облагодєтєльствовать&quo t; глядача.
Зрозумійте, я його не захищаю. Я гадаю, це дуже низький рівень у порівнянні хоча б з тим же "Таксі-блюзом", проте мені здається, ви дивитеся на стрічку трохи не в тому ракурсі й через те багато що постає у хибному світлі.