— спільнота блогів про культуру
Архів
Пов'язані теґи
2008(+),
2009(+),
2010(+),
2011(+),
анімація(+),
афіша(+),
блоґ-запис(+),
галерея(+),
голівуд(+),
драма(+),
кадри з фільму(+),
Київ(+),
комедія(+),
кіномистецтво(+),
кінорецензія(+),
музика(+),
новина(+),
стаття(+),
фантастика(+),
інтерв'ю(+)
ВсіКоментарі
пффффф. чуттєвості тут вже ж точно немає. кривляння, істерикиі гримаси замішані на далеких для більшості людей проблемах: кінематограф, меценати, трах за розрахунком
може й цікавіше...
мені здається, Альмодовар оглядався на власне ставлення до кіно, його фільми цінні не цікавістю (якої повно і в голлівудських фільмах), а особливою чуттєвістю, передати яку не кожен в змозі
н я те саме здаэться сказав.
вищезгаданы теми піднімались не одноразово і часом значно цікавіше
і про пафосність: без неї, можливо, не передали б того духу вічної любові до мистецтва, бо вічність рано чи пізно обростає пафосністю...
це моя думка :)
у фільмі дві основні лінії: любов (кохання, пристрасть) людини до людини, яка стирається, деформується, руйнується під впливом обставин (але все ж живе у минулому, у спогадах), і любов до мистецтва, яка живе в серці попри всі життєві катаклізми
як казали древні, Ars longa, vita brevis est :)))
я не планувала розбирати кіно "по кісточках", хотілося лише описати враження після побаченого
а враження – це не тільки сам фільм, а й головна акторка, й режисер, й все, що з ним пов"язане
дубляж, до речі, також :)
бувало, зовсім змінювала враження про фільм, подивившись версію з іншим дубляжем. це ж як поезію перекладати – виходить щоразу щось нове й несподіване :)
дизайн:
tux
розробка та підтримка:
Передрук для інтернет-видань дозволений за умови гіперпосилання на «Сумно?» та із зазначенням імені автора, а для друкованих видань - за наявності згоди автора. Всі публікації охороняються авторським правом. Редакція може не поділяти думки автора.
Арт-матеріали Сумно?: кнопки-банери, логотипи для друку.
кожен бачить чуттєвість по-своєму
чуттєвість – то власне і є почуття, а що тут не казати, фільм таки про почуття