Трактат про флуд :) Точніше мініреферат.
Як показує мій досвід, будь-яку дискусію в неті так чи інакше можна прирівняти до флуду. Просто є люди різного рівня розвитку та з різними інтересами. Хтось може розмовляти простіше. Хтось складніше. Але в будь-якому випадку то є розмова двох людей. Просто розвага.
ги, ось нафлудила про флуд ))) я - паршивий флудерст ))
Флуд (від англ. flood (вимовляється флад, /flAd/) - «повінь») - розміщення однотипної інформації, однієї повторюваної фрази, однакових графічних файлів або просто коротких безглуздих повідомлень на веб-форумах, чатах, блогах.
Флуд (від англ. flood /flʌd/ — «повінь», «потоп») — марнослів’я, повідомлення в інтернет-форумах і чатах, яке займає (в багатьох випадках) великі об’єми і не несе якоїсь нової чи корисної інформації. Крім того, на форумах флудом називають будь-яке повідомлення, яке не стосується теми форуму (офтопік).
Особа, яка поширює флуд, називається флудером (образливо — флудерастом).
Флуд поширюється як знічев'я, так і з метою троллінгу, наприклад, з бажання комусь дошкулити. Мережевий етикет засуджує флуд і флейм, тому що вони утруднюють спілкування, взаємодопомогу і обмін інформацією. В багатьох інтернет-форумах створюються спеціальні окремі розділи і теми «для флуду» (на деяких форумах їх з гумором називають галявина флудера), щоб флудери не поширювали свою діяльність на інші розділи і теми.
Технічний флуд (його ще називають IRC flood) є розподіленою DDoS-атакою на певний ресурс (у вигляді великої кількості запитів), яке викликає відмову в обслуговуванні.
:) з коментарями це тільки початок.
флудити... це по суті розмовляти :))
))))) пішла ґуґлити слово "флудити" )))
а за відображення коментарів - молодці! гадаю, вдячна вам не тільки я ))))
Оринка! :) Відображення коментарів трохи змінилось і тепер можна пофлудити на славу! :)) хі хі.
о це так!
Всі "сумчасті" рецензії були такі щирі та переконливі, що я завчасно перейнявся відразою до бортковського фільму, чекаючи малохудожньої антиукраїнської агітки і... власно більш нічого й не чекав.
Пішов, подивився (що, зрозуміло, раджу всім, або, щонайменше тим, хто дискутує)) і був е-ее... дещо здивований. Поширена реакція нагадала "істерику за Зміїним" - нарід знов під дією синдрому "Шеф, всьо пропало!"(с)
Серьйозну відразу відчув на початку та наприкінці фільму. Початок - величезні плакатні тітри про замовлення російського мінкульту. Виглядало, скоріше, як "попередження мінздраву" щодо шкідливості вмісту.) А у фіналі - смішна до гротеску, геть позаконтекстна погроза про те, шо, мовляв "піднімається Цар". Чекав що от-от покличуть ВВП за ім'ям-по-батькові. Тошнотна варіація про ту, що "поднімаєцца с колєн"
В середині конкретно дратували тільки дві речі: масковська вимова більшості акторів, та вбогий музон Корнєлюка.
А вцілому, по перегляді залишилось враження, що добре висловила людина ось тут: http://www.bukvoid.com.ua/colu mn/2009/04/10/210545.html
...тобто, не нашій корові тут мукати. Фільм наочно демонструє - хто, таки, насправді більш цінує Миколу Васильовича.
Від себе можу додати - художник (український, доречі, класик - Сергій Якутович)попрацював навідмінно - більш яскравих візуальних образів у фільмах про козаччину я щє не бачив. Кастінг, звичайно, також блискучій, але коли типажи, костюми, грим, зачіски залишаються переконливими в різноманітних ситуаціях, то це вже художнику респект.
Якщо вже підійти вульгарно політ-прагматично, то фільм створює такі потужні й драйвові постаті козаків, що бажання випробовувати українське військо на обороноздатність зникне в кого завгодно. Шанс "парвать хахлов" залишається приблизно такий, як в "Спартака" у пам'ятному матчі проти киян.))
"Руська земля" не дратує, навить виглядає органічно (див. посилання) в атмосфері фільму Москвою й не тхне (абстрагуватися від говірки росакторів поступово звикаєш), двобої та близьки плани батальних сцен також на рівні. Дивує тільки геть млява анемічна масовка - дак недоплатили же ж!)
Цікаво, що тільки піднімаючись на ешафот в росОстапа несподівано вихопилось наше рідне "ШО!"
Карочє - як на мене варто все ж піти подивитись. ІМХО, з фільму не дуже-то є чого обурюватись, насміхатися або лементувати. Тим більше на тлі того, як поки що спромоглася вшанувати Гоголя наша держава.