мені здається, варто говорити про право бути почутим. Прощення - це взагалі не людська прерогатива, коли не йдеться про особисті образи, нмд:)
а от як сприймати митців (не)залежно від тої ідеалогії, яку вони підтримували своїм мистецтвом? твори Лені не складаються з самої ідеалогії. для питання моралі в мистецтві місця нема - по найвищому рахунку. тож - не важливо, про що вона знімала?
чудовий спектакль! дивився його в центрі Курбаса
після фрази Марлен: "Ремарк не рахується - він був імпотент" у мене мало не почалась істерика))
згідна, що Лені талант і молодчинка.. але невже так важко говорити щось про геніальну режисерку, котра зняла чудові фільми, що перевернули уми і душі людей, пробуджуючи в них віру й захоплення своєю нацією.. назвіть мені хоч один такий якісний фільм в Україні, про нас.
шкода лиш, що Гітлер і його оточення використали ці фільми і інші супровідні засоби для війни, - не одна Лені постраждала. а виклалася очевидно, на совість, по максимуму - як лише можна викластися для коханої людини.
Юль, а де Ти стільки фото наколупала?
йду читати )))
Хіба можна так обманювати?:( Я от і правда не дивилась жодного вестерну, і повірила - думала - раз і навсігда все про них пойму.. і шо?!
і на спектакль обов"язково піду!
чому всі так люблять цей дискурс "засуджувати-виправдовува ти"? щоб оголосити свою причетність до історичного контексту, але разом з тим показати свою просунутість??? чи щоб всістися однією дупою на обидва стільці?
"...на ці питання я не можу відповісти" - а хто вас взагалі запитує?