Смішне обговорення тут: http://community.livejournal.c om/literatura_ua/363459.html
(головне – всуціль про літературу!)
Чомусь автор статті практично не говорить про читача, точніше про численних читачів книжок двотисячників, які не гірше за багатьох критиків та рецензентів оцінили творчість Цілик-Чеха-Бабкіної-і-ко і визначили їх місце на своїй книжковій поличці.
Звісно, серед таких читачів навряд чи є ті, хто старший за авторів, проте вони з великим інтересом поглинають літпродукт двотисячників. І навряд чи їм потім буде приємно читати в рецензіях значно старших дядь і тьоть, що те, що вони залюбки читали – насправді стоїть в літературі на "сумнівному щаблі". Бо їм справді близько і зрозуміло те, про що пишуть молоді автори, це шматочки з їхнього життя, весело та цікаво описані.
Просто, як на мене, слід розмежовувати професійну критику товстих журналів, місія якою – визначити місце твору у літературі загалом, і журналістські рецензії, місія яких – поінформувати про книгу та певний контекст довкола неї, визначити цільову аудиторію твору тощо.
Рекомендую всім почитати, надзвичайно гарна книжка! Пробуджує справжнє розуміння почуття кохання!
Сама хочу давно на Ельбрус!!! А на байках – узагалі клас!!!)
Новоспечений ІБТ прийшов лякати діточок голим задом. Дітки взяли й кинули писати! Натомість пішли працювати до ватутинскої швейної фабрики!
Критик учит писателя, как он, критик, написал бы то, что написал он, писатель, если бы он, критик, умел писать.
Цікава стратегія.
Доречі, ось молодий сайт Вірші та проза для літераторів.
Ой, я дивилась це кіно, а картини Гапчинської такі чудові, мені подобається (не па"мятаю її назви) про дівчинку, кота і огірки