undefined

по кожному селу, звісно, я Вам не наведу таких даних. А от щодо культу загалом - без проблем. Назвіть мені як мінімум 5-10 серйозних рудиментів, які б доводили, що жаба в нас стала культом. Окрім царівни-жаби і кількох паремійних жанрів я при всьому бажанні нічого не згадаю. проблема в тому, що, якби це справді був культ, то цей образ ми б із легкістю віднаходили як в обрядодіях (щодо жаби - відомо їх використання-жертвопринесення під час засух. коли знаєте ще щось - розказуйте,я буду щиро вдячна), у казках, легендах, пареміях і т.д. погодьтеся, що такого розповсюдження образу жаби в порівнянні з конем, волом чи козом ми не знайдемо. Але найголовнішим є саме втілення Габії як конкретної богині - охоронниці ДОМАШНЬОГО ВОГНИЩА. Просто нагадаю, що тут по вісй абсолютно території не лише України, а я слов"ян загалом цю роль відігравав домовик. А ще раніше - Род. ну, тут писати можна до наступного ранку, коли чесно)))
Щодо Литовського князівства, то тут частково Ви маєте рацію, але це питання до істориків: яка вірогідність переходу образу Габії на українські терени, враховуючи те, що литовці були значно нижні інтелектуально, так би мовити...

по-перше, дякую авторові рецензії:) вона має для мене цілком прагматичну користь: я тепер точно знаю, що хочу придбати "Амулет Паскаля", і не маю анінайменшого бажання читати "Все, що я хотіла...":)

кілька критичних зауваг. може, я надто "масовий читач", але мені завжди дуже шкода, коли в рецензії розкрито сюжет. яким би твір не був стилістично й формально складним, якщо сюжет є -- я хочу його мати у розвитку!!! кінець-кінцем, автор його для мене вибував, то хіба варто рецензентові псувати його працю?..

друга -- щодо оцінки тексту з власних морально-етичних позицій (йдеться про останній абзац). звичайно, мало хто для себе може від цього абстрагуватись. та й, загалом, не до кінця переконана, що варто. але від критика волію меншої ангажованості.

і... хіба "насолода від тексту" не зумовлена саме складністю тексту, а легкістю читання -- задоволення;)?

мені здається, автор має право на домислення, або й вигадування будь-яких "реалій", зокрема й етнографічних. варто, щоб вони були вмотивовані текстом, але це бажано й для використання задокументованих фактів. для мене це аксіома, тож я навіть не знаю, із якого боку доводити -- із розмови про те, що таке художній текст, або із наведення прикладів зі світової літератури...

також не зовсім зрозумілий закид щодо розв"язки сюжетних ліній.

щодо перенасичення сюжета -- так, згодна.

2Євген Повєткін: очевидно, ми з Вами на протилежних позиціях, але мені не здається, що шлях міфотворчості на базі давніших вірувань гірший за використання сучасної стилізації.. натомість, "сучасний фольклор" я теж вважаю добрим матеріалом не тільки для досліджень, але й для художнього тексту.

про "правду життя" вже написала вище.

2Анонім: мм, може варто назватись? або краще зареєструватись:) бо дискутувати "в повітря" важкувато. а твердження -- "її", ім"я авторки публікації цілком дозволяє зробити такий висновок:)