— спільнота блогів про культуру
Архів
Пов'язані теґи
2008(+),
2009(+),
2010(+),
2011(+),
афіша(+),
галерея(+),
Київ(+),
книгарня "Є"(+),
Коронація слова(+),
Львів(+),
літературна рецензія(+),
музика(+),
новина(+),
Нора-друк(+),
поезія(+),
репортаж(+),
Сергій Жадан(+),
стаття(+),
Факт(+),
інтерв'ю(+)
ВсіКоментарі
"добродушний поц Киня", "самокрутки з аркушів творіння Льюїса Керола" -- в точку:). взагалі, рецензія дужа влучна. автор, пиши ще!!
А мені здається, що
Гадаю, якщо люди кажуть щось на кшталт: «Хочу трахнути героя книжки», то героя виписано таки вдало, РеЛьЄфНо! -
- суперечливе тверження! Бажання сексу з літературним героєм - це ще не ознака його реалістичності. Є люди, які хочуть сексу із спеціальними гумовими ляльками...
От бажання поговорити з героєм - інша справа, бо це передбачає принаймні віру в те, що його думку на певні речі, які тобі не байдужі, варто почути. На жаль, герої Хінкулової - не такі, особисто я навіть трохи радію, що не знайомий ні з ким із них.
Гарна стаття!
Справді, варто звернути увагу на "банальний пошук орієнтирів і певних схем у написанні".
Цікаво те, що для нинішніх письменників така річ, як "правда життя" стоїть не на першому і навіть, певно, не на третьому місці. За невеликими виключеннями вони не бачать нічого аж такого поганого в тому, щоб підсунути читачеві яку завгодно штучну конструкцію, допускаючи в ній які завгодно "дефекти зборки" із щирим сподіванням, що читач це сприйме за чисту монету. Особливо на таку наївність й справді сподіваються ті, хто залучає до своїх творів матеріал фольклору з претензією на стародавність і навіть правічність. Справді, у Любові Голоти отой закопаний Світовий Камінь та й інші псевдофольклорні вставки - настільки чужорідні для історії про повоєнне село, настільки сконструйовані, що аж ріже слух.
Думаю, що шлях "фольклорного конструктора" - заздалегідь програшний не тільки через дифтонги у Карпатах і недоречність литовської богині Габії на теренах України. Якісне конструювання вимагає від конструктора немалого об"єму знань і умінь, чіткого уявлення, що, куди, звідки і навіщо - словом, воно "технологічно" настільки складне, та й навряд чи воно аж так потрібне для, приміром, любовної історії цілком сучасної дівчини.
Набагато більш виграшний шлях, який обрала Таня Малярчук в "Згори вниз" (успіх якої, очевидно, й спонукав Анну Багряну взятися за "Етимологію крові"). Замість імітації старовини і "правічності", Таня Малярчук користується для своєї міфотворчості цілком сучасним фольклором - таким, приміром, як сучасні легенди про обсерваторію на горі Піп Іван, про фотографію і т.і., а також різними дитячими історіями-"страшилками". У Тані Малярчук, здається, навіть мотив вовкулаки взятий не з сивої давнини, а цілком актуальних книжок і кінофільмів. В цьому сучасному фольклорі, якщо кому цікаво покопирсатися, можна знайти елементи фольклору стародавнього, але вони там - цілком органічні.
"Вирізка" з інтерв'ю: "До наступного виступу ми встигли знайти і позбутися однієї клавішниці, одного соло-гітариста, двох перкусіоністів різної статі..." Як казав Вовк у відомому мультику: "Шо, опять?!."
Дівчата, знайдіть нормального перкусіоніста, бо в Могилянці він жахливо виглядав.
Артем Чапай, як я зрозумів, береться за недорозвинений в українській літературі і такий надзвичайно поширений в Європі жанр "нон-фікшн". Це непогано, але мені особисто цікавіше було б, якби це була вже доволі серйозна, а не "зліплена" книга. Щодо подорожей Центральною Америкою, то в мене в голові є певний еталон: тритомник про мандрівку відомих колись у СРСР чеських журналістів Ганзелки і Зікмунда "Від Аргентини до Мексики". Хоча й мандрівка була здійснена вже шістдесят років тому, читав із превеликим задовленням. Книжка гарно доповнює книжки латиноамериканських "магічних реалістів" й допомогла розібратися з тим, що таке, наприклад, таке модне словосполучення нині - "бананова республіка" (це якраз про Центральну Америку!)
дизайн:
tux
розробка та підтримка:
Передрук для інтернет-видань дозволений за умови гіперпосилання на «Сумно?» та із зазначенням імені автора, а для друкованих видань - за наявності згоди автора. Всі публікації охороняються авторським правом. Редакція може не поділяти думки автора.
Арт-матеріали Сумно?: кнопки-банери, логотипи для друку.
Хочу прокоментувати. Щодо дифтонгів - сперечатись не буду, а от щодо культу жаб і твердження, що у нас його не було... Так само як і культу богині Габії...
Доки автор рецензії не наведе дослідження по кожному українському селу і місту, з описом усіх існуючих там культів, я в його/її твердження не повірю про жаб і Габію не повірю.
Я швидше повірю Анні Багряній. Для мене природно і логічно, що культ богині литовської зберігся в Україні, Я пам"ятаю про Велике князівство литовське, і українські землі в його складі.
Природно і логічно авторці художнього твору щось і домислити, вигадати. Вона ж не дисертацію пише, зрештою, не посібник з етнографії, а художній твір. Тому тему статті і закиди Анні Багряній вважаю недоречними.