— спільнота блогів про культуру
Архів
Пов'язані теґи
2008(+),
2009(+),
2010(+),
2011(+),
афіша(+),
галерея(+),
Київ(+),
книгарня "Є"(+),
Коронація слова(+),
Львів(+),
літературна рецензія(+),
музика(+),
новина(+),
Нора-друк(+),
поезія(+),
репортаж(+),
Сергій Жадан(+),
стаття(+),
Факт(+),
інтерв'ю(+)
ВсіКоментарі
:)))))
Думаю, що така доля спіткала не тільки Вас :)))
Я мріяв бути науковцем :) але занадто дієвий характер вимусив стати керівником та організатором :)
Не можу сказати, що школа мені мало дала, вона дала рівно стільки, скільки я спроможний був взяти.
З моєї особистої пам'яті: Уроки літератури в школі не любив. 1) надто багато вчили біографій. 2) багато "чорнухи" - творів про сумне.
Улюбленим автором запам'ятався Вишня.
Таланту викладача не достатньо. Якщо в програм закладено "учень пише 7 творів за четверть", то викладач не відкрутиться. А надмірне письмове навантаження мене відлякувало. До сьогоді вважаю, що 50-70% часу на уроках Літератури та Історії було втрачено дарма та жалкую що рідко їх прогулював. (разом з тим таке ставлення зовсім не завадило мені стати науковцем:)
Доброго дня.
Згоден з Вами з приводу того, що саме особистість вчителя часто є визначною у процесі формування відношення дитини до того, чи іншого предмету.
Але будучи реалістом та практиком, можу Вам сказати, що ми не знайдемо таких вчителів для кожного класу. Це просто не реально. Справа не лише в мотивації або платні, просто справжніх спеціалістів, які обожнюють свою справу і до того ж можуть її доступно викладати занадто мало.
Що ж до методології, то Ви помиляєтесь. Методологія визначає те, що вчитель буде давати дитині. Наприклад, мені не повезло з вчителями. Але коли я, у 8 здається класі, почав читати "Дон Кіхота" то був просто вражений цим твором, дочитав його весь і до сих пір вдячний тим, хто поставив його в програму. А от прочитавши "Собор" О. Гончара, то думав зовсім інше про людей які складали програму :)
Тому вірні критерії при формуванні навчальної програми є справою більш ніж важливою. І ті хто зараз її складають, на свій "суб’єктивний" розсуд, користуються тим, що громадськість просто не розуміє всієї важливості цього процесу.
на мою суб'єктивну думку - дурня.
Справа перш за все у постаті та таланті викладача.
Що у школі, що у ВИШі, мої викладачі з літератури рідко керувалися методичками. Проте в школі я прочитав лише кфлька книжок. Я знати не знав, що це може бути цікаво - кіно ж легше і простіше. А у Виші мені трапидася геніальна викладачка. Таким чином менше ніж за рік я від нероби перетворився на буквоїда.
Тому, як на мене, перш за все потрібно підвищувати кваліфікацію та мотивацію викладачів. На методолігію і справді всім плювати, окрім бюрократів безталанних, хіба що.
Ви знаєте, що стосується Джоан Роулінг, то на мою думку краще вивчати її твори, аніж деяких авторів, яких зараз вивчають.
Ви вірно відмітили, головне не якась конкретна особистість автора, головне це - критерії вибору твору для навчальної програми. А ці критерії, на мою думку, не відповідають вимогам здорового глузду.
Доброго дня, пані Наталія.
На мою думку багато вчителів люблять свою професію. Принаймі, я таких знаю особисто.
Спонукати дітей необхідно. Сама по собі дитина знає дуже мало, і якщо її не направляти, то толку з неї не буде.
дизайн:
tux
розробка та підтримка:
Передрук для інтернет-видань дозволений за умови гіперпосилання на «Сумно?» та із зазначенням імені автора, а для друкованих видань - за наявності згоди автора. Всі публікації охороняються авторським правом. Редакція може не поділяти думки автора.
Арт-матеріали Сумно?: кнопки-банери, логотипи для друку.
Чудова книжка. Дуже сподобалась і захопила, потім під враженнями ходила ще з місяць.