Трохи сумно... Ні?!
За змістом ця книжка Коцарева навіть на палімпсест не тягне. Тупо словесна маячня. За українську літературу соромно.
Тіпа Януковіч якимось мєстом шарить в літературі...
ФІОЛЕТОВИЙ ПРОСТІР
У фіолетовому просторі
Життя примарне, мов туман
Ще вчора діти, а сьогодні вже дорослі
Хоча в душі залишились такі ж, як там.
Наївна вчителька, як дівчинка маленька,
Прийшла в цей світ не знаючи його,
Раптово зустрічає тут того,
Хто сам навчить її любові та терпінню.
Добро та зло переплелись в душі
Не зрозуміти, як і що робити?
А так бажається спокійно жити,
Не думаючи що воно та де.
Сьогодні вчитель – завтра учень,
Сьогодні друг – а завтра ворог злий.
Навіщо це? Чому цей путь такий
Важкий, чому такий болючий?
Фантастика реальністю повна,
Сюжетна лінія закручена цікаво.
Пізнання шлях як битви слід кровавий
Сіяє все ж таки відлунням світла та добра.
Майбутнє виглядає із-за рогу.
Поглянь, якого кольору воно?
Ї фіолетове у рамку ставлю скло,
З минулого щоб бачити дорогу.
«У каждой женщины, если она собирается писать, должны быть средства и своя комната». В.Вульф.
ви б ще з Вірджинією Вульф порівняли.
Карпа досі пише? Невже комусь можуть подобатись ці "Шедеври"