от тому і виник цей текст :) Я відкрию вашому внутрішньому станіславському таємницю. Мені буває приємно, коли хвалять мої тексти, і навіть буває приємно, коли роблять справедливі зауваження. Або буває неприємно, коли кажуть, що тексти погані. Але для наочного порівняння - коли подруга каже, що мені пора підрівняти гривку, бо зачіска не дуже охайна - емоції сильніші :)
Це не абсолютна байдужість. Звісно, коли помер Брєжнєв було шкода, що був собі чувак і помер. Може, його внуки любили. Може, з його псом тепер нікому бавитися. Але розпачу не було. Так і з відгуками: потрапити в корок на мосту чи перевернути коктейль в кафе - значно неприємніше, ніж прочитати погану рецензію :)
ну взагалі-то це був сарказм ;) не знаю, чи можна назвати це алегорією, бо на жаль все, що я написала є майже прямими, трошки підредагованими задля виразності, але реальними висловлюваннями людей про молодих письменників ;)
Якісь байки та й годі!
Точніше алегоричні виверти, з МУПами виходить все навпаки, принаймні, тих яких точно знаю.
Взагалі-то Мупи - це багємщікі,алкаголікі, тусовщікі, хулігани, сексуальні маньяки (я би про це все писав), так що весь цей текст може існувати на рівні антиутопій справжній дійсності.
Катю, нема жодних сумнівів, що цей текст написаний з метою пропіаритися.
І все в ньому добре і правда, крім оцього:
"мені байдуже до анонімних читацьких відгуків в інтернеті і також здебільшого байдуже до неанонімниx «критичних» відгуків в пресі…"
Не вірю, каже внутрішній Станіславський.
лаври дістануться тим, хто встигне перший ;)
як співає СПЛІН: звезда рок-н-ролла должна умереть..
тільки не треба масових смертей МУП, бо то вже буде попс
Ми тебе згадували в Москві з Машею Галіною в ефірі Літрадіо. Хвалили. Сподіваюся, тобі приємно :)