— спільнота блогів про культуру
Архів
Пов'язані теґи
2007(+),
2008(+),
2009(+),
2010(+),
2011(+),
«Клуб сімейного дозвілля»(+),
Грані-Т(+),
дитяча література(+),
Дуліби(+),
Кальварія(+),
Коронація слова(+),
література(+),
молоді письменники(+),
Нора-друк(+),
роман(+),
стаття(+),
сучасна українська література(+),
сучасна українська проза(+),
Факт(+),
Фоліо(+)
ВсіКоментарі
І собі прочитала цей роман. На початку так уже довго марудилася, читалося-відкладалося, але десь після сторінки сто п"ятдесятої добряче затягнуло й уже не відпустило:))) Враження бурхливі, ними і собі якось поділюся. Еле щодо "сильних емоцій"... Мене навпаки спантеличило те, як рівно описує автор і звичайні будні перуанців, і політичні катавасії, і любовні переживання. Певно, у цьому й полягає майстерність: передати переживання без вживання всіляких "охів" та "ахів".
А ще, до речі, книжка зацікавила мене тим, що головну героїню звуть як мене. А головного героя - як мого хлопця =)
А мені от чогось не вистачило. Власне сама історія непогана, а от текст цього Жіночого літопису - куций, пошматований, натуральний?-Так, саме так пишуть дівчатка в 17, я свій щоденник перечитала за це вік - і десь те саме. Жодного позитивного слова ...-боляче-прожито-зраджено-за буто-... і, нажаль, зрозуміло лише мені, і то, швидше не зрозуміло, а ще просто пам"ятаю з якими емоціями і з яких причин того чи іншого разу зізнавалась, що боляче. Отже - натурально. Але мені не вистачило глибини, можливо трохи самоаналізу, щоб читач також міг відчути і зрозуміти, а не лише прочитати і повірити.
Дуже люблю твори Марії Матіос. Надзвичайно талановита письменниця.
А мені от чогось не вистачило. Власне сама історія непогана, а от текст цього Жіночого літопису - куций, пошматований, натуральний?-Так, саме так пишуть дівчатка в 17, я свій щоденник перечитала за це вік - і десь те саме. Жодного позитивного слова ...-боляче-прожито-зраджено-за буто-... і, нажаль, зрозуміло лише мені, і то, швидше не зрозуміло, а ще просто пам"ятаю з якими емоціями і з яких причин того чи іншого разу зізнавалась, що боляче. Отже - натурально. Але мені не вистачило глибини, можливо трохи самоаналізу, щоб читач також міг відчути і зрозуміти, а не лише прочитати і повірити.
Дуже люблю твори Марії Матіос. Надзвичайно талановита письменниця.
любку! ти геній. якби мені було двадцять з хвостиком, я би тебе в себе закохала. Не відпустила б...направду. Прикро, розминулися трохи в часі. А могли б писати книжки разом, ото було б класно. чому так буває?
якби я в новинах і в різних публікаціях не вловлювала постійних порівнянь із сутінковою сагою, то напевно цю статтю у формі батла і не написала. Крім того, хотілося зовсім трошки "похуліганити" і подражнити тих, для кого ці нещасні сутінки як червона шмата (не розумію, чого довкола них стільки шуму), але як бачимо, коментарі спокійні і все ок... )))))))
дизайн:
tux
розробка та підтримка:
Передрук для інтернет-видань дозволений за умови гіперпосилання на «Сумно?» та із зазначенням імені автора, а для друкованих видань - за наявності згоди автора. Всі публікації охороняються авторським правом. Редакція може не поділяти думки автора.
Арт-матеріали Сумно?: кнопки-банери, логотипи для друку.
я цю книгу, буквально, проковтнув за день...
без позерства, я багато книжок читаю, але давненько мене так не чіпляла і не
відпускала книжка:)
льоса харош... ох і харош. в стилістичному плані - книга бездогана.
купа похвал.
хочу ше!!!