А Юрко - мій))) Він мені 3 номера "Четверга" попідписував "Якщо хочу - Ганні". Досі цікаво, до чого це)))
я сама цю книжку у трамваї читала десь минулої весни))
Я зараз читаю...Дуууже багато збочень і мені це не подобається...=((
Дякую пані Тетяні за труд прочитати мій твір (другий!) та ще й написати таку розгорнуту рецензію! Ваш погляд на мою творчість мені цікавий, хоч, може, і не з усім я згодна :) Наприклад, я 100% не "прагну заповнити прогалини читацького знання психології сімейних, сексуальних, поколіннієвих стосунків". Я, хоч і викладач за фахом, не маю наміру когось вчити. Я розповідаю, а що вже візьме з моїх історій кожен читач - то його вибір, всі люди різні. Головне, щоб душа його не залишилася байдужою - тоді я не марно старалася :)
Дякую, що похвалили, а що до творчого росту - то я ж іще "молодий автор" - маю, куди рости! ;)
Дякую пані Жанночці також за уважне емоційне читання, за добрі слова і за уточнення про "вітражі"! :)
Бажаю всім успіхів та натхнення!
Вітражі прочитала за добу. Насамперед видалося, що цей роман пані Іванцової таки якісніший за попередній. Маю на увазі значно ліпшу мову та форму викладу. Текст читався швидко, бо написаний лаконічно, доступно...
Приємно вразили деякі оригінальності, приміром, цікаво було прочитати французьку приказку: "Вранішній павук – до смутку, павук в обід – клопіт, павук увечері – надія". Або й ось такий моент, що зачепив і повіяв теплом: "Павучок десь сховався. Поліна посміхнулась, усвідомивши, що живе в цій дивній квартирі не сама. Цікаво – той павучок дівчинка чи хлопчик?.."
Загалом письменниця й цього разу постала у ролі, про яку сама зізнається, мовляв, я не хочу бути вискочкою, мені приємніше почуватися такою, як усі... Себто і в текстах намагається не зраджувати легкості, позитиву, світла, несподіваного, проте хепі-енду:)))
А ось іще - чому саме "Вітражі": "Дивно… Цей програмер жив колись в тій самій квартирі. Спав на тому самому ліжку. Може, ще й укривався тою самою картатою ковдрою? У Поліни виникла навіть якась ревність, бо ковдра, хоч і була на перший погляд дивною, та чимось скидалась на вітражі, зібрані з неправильних різнокольорових шматочків скла, які врешті решт утворювали єдину картину. А може, була схожа на її життя…"
Удачі Вам, пані Мілочко!:)
читав в оригіналі. збочинь не помітив. втім, цікавого також.