Пивіт. Автор Андрій висловлює своє враження від концерту.
Яка склалась від обставин, атмосфери, врешті концерту підготовки з чим можна погодитись.
Нажаль атмосфера "ГОГОЛЬ фесту" мусила бажати кращого, це моя особичта думка, через ряд причин.
В першу чергу через непристосованість залів, до потужного звучання...
Мене не те що неприємно вразила смуром, попсою а навіть подекуди викликала відразу підбір виставок так званого сучасного образотворчого мистецтва. Тут був як на мене провал. За це ж відпвідали ж якісь люди куратори, хто підбирав такі роботи. Який формував 2 тижні атмосферу фесту.
Оця величезна річна робота організаторів, праця через це "ішла коту під..."
Вічного практично не було, я бачив інсталяції які зовсім не повязанні з мистецтвом, швидше побутом сантехніка...
Так, саме так...
І це не лише моя думка.
Поясню попсою на прикладі музики (як можу)дешеві пісні одноденки, в які вкладають бабки щоб пустити в ротацію на тб, та радіві, під які можна гицати, вони легко вивчаються та засвоюються масою, але потім від них нудить самуж масу і вони, як зявились швидко і штучн о так і зникають, швидко і без повернення, не буду називати прізвища викоаців ...
Нажаль для мене слались такі враження на фестивалі який є проривним в Україні...
Хоч такий провал, деградація відбувається в усьому світі. Про що кажуть мої друзі. Які цікавляться цим і їздять по світу.
Хоч це також і в історії повторюється і повторювалось.

І про це я буду говорити з Владом.
Повернемось до пирогів.
Що Це вкупі могло так вплинути на Андрія і будь-кого.
Але дозволю собі сказати що відразу видно що автор мало обізнаний з сучасній Українській етнічній музиці.
Нескромно і я цим займаюсь...

http://www.mlada.com.ua/media/
http://www.atmasfera.info/file s/9.html
http://drymbadadzyga.com.ua/ma in.php?id=2
http://polikarp.com.ua/files/a lbums/barvinochok/6_Barvinocho k.mp3
http://www.burdon.lviv.ua/musi c.html

Пані та панове! Еще не поздно посетить последний день фестиваля, услышать таких известнейших в мире этно и worldmusic исполнителей как Вій, Катя Chilly, Мертвий Півень да и просто помочь деньгами хорошим людям, рискнувшим и организовавшим праздник для нас. Атмосфера фестиваля впечатляет, не пожалеете!

Посетили второй день фестиваля. После того, как узнали о прогнозированных бюрократических препонах, чинимых государством, в т.ч. Министерством культуры и неожиданном жлобстве меценатов (больших украинских производителей, заводов, мобильных операторов) при организации феста, все вопросы отпали сами собой. Тогда становятся понятны и скромность оформления и малое количество/отсутствие скульптур, картин и т.п., правда в третий день в этом ожидаются положительные сдвиги. Лучшее, что может сделать наша псевдоукраинская власть – это не мешать.

Место проведения выбрано просто супер – вдалеке от мира рекламы, денег и и опопсевшей пивной молодежи. В то же время рядом совсем с метро “Берестейська”.

Театральная часть поздно вечером, при свете прожекторов в плотном кольце, образованном зрителями – понравилась. Выставка моды в этническом стиле потрясла без преувеличения. Но главной удавшейся фишкой фестиваля следует считать музыкальную часть – хороший звук и состав участников, драйв и море энергии, передающееся и обволакивающее окружающих. Понравились Росава, “Пропала грамота”, “Оркестр Янки Козырь” просто удивил – настоящая мистерия звука, живая и яркая.

Хотелось бы чтобы побольше звучало самих стихов Богдана-Игоря Антонича, человека, реализовавшего свой талант за короткое время и пробившегося через преграды провинциального мышления на дорогу передовых мыслей своего времени, мирового искусства. Человека писавшего для нас:
З усіх людей найбільше я щасливий,
будую білий калиновий міст.
Мій дім скляний не з казки, лиш правдивий.
Великої моєї філософії
такий безглуздий зміст.
Не заплачу стражданню й горю мита,
люблю риск, небезпеку й сум’яття.
Я є рушниця, радістю набита,
якою вистрілю на честь життя.
Я п’ю його до дна, без сумнівів, без журб і бід,
ніщо, що людське, – не є мені чуже,
а що сьогодні я не маю грошей на обід, –
байдуже.

ггг
"Негрузовики" рік тому й представили київській публіці "Не ульібаются"