В Білорусії з музичною культурою набагато гірше, ніж в Україні)) я роблю такі висновки не з аналізу знання сучасної молоді творчості Лєтова))), а з концерту Джетро Талл, наприклад. У нашому Палаці Спорту фани (принаймні фан-зона) співає більшу частину пісень разом з музикантами, і співає, і танцює, і вгадує 100% усього муз.матеріалу з перших акордів. Я не пропускаю практично жодної важливої музичної події в цій країні, так що знаю приблизний рівень наших меломанів)) А минулого місяця, в Мінську, лише одна дівчина в першому ряду виводила усі андерсонівські трєлі не гірше від його флейти, і махала руками й ногами, показуючи, що Україна найрокенрольніша країна. Я скажу так. Усе це дурні стереотипи. Так, хорошої музики слухають мало, хоча, усієї іншої - вдосталь!)) Так, люди, безумовно, зажрались, бо з більшої охотою підставляють свої вуха тому, що їм активніше пропонують ЗМІ, лінуються самостійно формувати свої смаки, цікавитись чимось іншим, не тим, що показують на тв. Але, давайте, не будемо міряти майбутніх і потенційних меломанів Єгором Лєтовим, якщо хтось не знає хто це, то, повірте, він небагато втратив)) звичайний, безталанний бухарь. І панку в його музиці було рівно ж стільки, скільки й бухла. От, є така інформація, що влітку, на один з музичних фестів до нашої столиці завітає пан Іггі Поп. Ось це і є, справжня ікона панк-культури, в усьому світі. Загалом, не все так "сумно", а дуже навіть гарно і нормально, головне, щоб стрижні і несучі стіні не руйнувались в середині нас, а не десь назовні. Загалом стаття сумбурна, усі ці ленінградські рок-клубу і ісламські бітломани - це не те, що може бути фактором живучості рок-н-ролу, рок-н-рол живе всередині, і це не обов"язково музика, і не обов"язково три акорди, і не обов"язково любити його)) рок-н-рол не шукає бездумної любові, він шукає дух, там, де він звичайно ще залишився. І він у нас в країні є! Так що, усе гуд.

Чекаю прокидання з МП у львові :)))

я теж впевнена, що це буде найкращий альбом Півнів. Найперший висновок було зроблено ще з минулого концерту Півнів у нас в Майдані, де, деякі речі вже звучали. Думаю, зараз вони записались трохи інакше, тим паче, вже з Юрком. Але, головне, що трек-лист відмінний. Я думаю, що для гурту, який цього року святкує свою 20-ту річницю, заспівати через 20 років не "Ми помрем не в Парижі", а " Ми помрем не в Парижі, БО МИ ВЗАГАЛІ НЕ ПОМРЕМО" (і це при тому, що вірш був теж написаний Юрком так само, мало не 20-ть років тому) це дуже круто! Якщо на початку їхнього взлету то був меланхолійно-романтичний Париж, то, зараз, це Париж карнавальний і рок-н-рольний, де палять з усіх гармат і усі дівчата розсувають ноги. По-моєму, це успіх, це величезний успіх, бо нарешті рок-музика у нашій країні набула і рокового змісту і рокового звучання. Ще особливо приємно, що поряд з улюбленими старими речами, Півні записали ще й CALLING DEM, як на мене, одну з найсильніших речей з усієї тієї Юркової збірки. Я знаю, що він і сам так вважає. Та ще й Етюд з Воронами. Про маленьких чорних ангелів. Я вже дуже хочу поскоріше отримати цей диск, тому, з нетерпінням чекатиму на концерт в Майдані 23-го травня. Сподіваюсь, вже тоді щось буде!)))

а чого ти рецензію не напишеш?:) бачиш вгорі посиланнячко - "написати рецензію"?;)