Вистави не бачила, але подібні враження - від більшості бачених українських постановок. Це загальна проблема: навіть не традиційний, а банально законсервований театр, плюс таке викривлене, таке сентиментально-сопливе, таке кітчове бачення українського, шо просто риги беруть. А "Даруся" ж (терпіти не можу цю книжку) на ділі має більший потенціал. Взяти й увиразнити трохи цю її соложавість до гротеску, зробити усвідомлений кітч - і була би бомба.

А я з Бодьою згідний - всі фільми (і багато книжок і решта всього) - рабовласницьке лайно (де тобі кажуть - ти раб). Уже давно шукаю стрічку, де не буде ні краплини пропаганди і набір дій та слів (а найголовніше - ВИСНОВКІВ!) не буде обмеженим, все ніяк не можу знайти (а так взагалі може бути?).

ps: Марусі я не читав, але уже й так здогадуюсь. І на вистави не ходжу.

Як на мене, достойна театральна робота. Звичайно, літературне першоджерело - то святе, але і режисреських знахідок не бракує. Усе не пригадаю, бо дивися достатньо давно, але, скажімо, рух акторів по сцені неначе "болванчиків", цигарковий дим, який наповнює залу у сцені допиту... до речі, не впевнений, що у режисера є радянська школа, він людина досить молода.
Допускаю, що для Києва, з можливістю бачити безліч різноманітних постановок, такий спектакль і "не вставляє". А для нашої провінції це дійсно виглядало вражаюче.

Хоч я і не люблю театр Франка, але вистава дійсно вражає. Ступка як завжди неперевершений, Бенюк і Віктюк теж на висоті!!! Та і сам сюжет і сценарій гарні.
Сподобалися декорації та швидкий темп вистави. Я чесно кажучи вперше бачила щоб на сцену (порівняно невелику) виводили коней. Крім того велика частина вистави "йшла" в глядацькому залі.