1984 (Nineteen Eighty-Four)
Режисер: Майкл Редфорд
Актори: Джон Гарт, Річард Бартон, Сюзанна Гамільтон
Студія: Virgin Produced
Прем'єра: 14.12.1984
Екранізувати книгу – невдячна робота. В будь-якому разі ніхто тебе не похвалить, тільки якщо не знімеш шедевр. Але постійно повторювати, що книга завжди краща за фільм, не варто, бо це не так. Те, на що письменник витрачає гори слів, у фільмі можна передати одним кадром, слова зображують лише приблизно, в той час як камера фіксує все настільки точно, наскільки це можливо.
Якщо визнати, що кіно – самодостатнє мистецтво, яким воно й є, фільм в цьому плані все-таки програє роману, бо не може розглядатися окремо від нього. «1984» – це ілюстрації до книги без картинок. Так, атмосфера повного контролю над особистістю, її вчинками, її думками, передана достатньо наочно, Майкл Редфорд зробив для цього все необхідне. Ось він, світ, описаний Орвеллом: сірість і вбогість, постійна нестача будь-чого, і приреченість терпіти до скону.
Але головні герої особисто в мене не викликали співчуття. Любов Вінстона і Джулії, любов, що в Орвелла була на першому місці (бо саме її вони зреклися в кінці), на екрані вона якась геть несправжня. Дивлячись фільм, важко повірити, що зрада найдорожчої тобі людини, фактично означає згоду жити як всі, робити те, що накажуть, і визнати, що двічі два – це п’ять. Ну зрадив він її, а вона його. Подумаєш. Схоже, що він її й не кохав ніколи, що це був лише фізичний потяг. У книзі їх стосунки були глибшими, піднесеними, попри всі негаразди та обставини.
До речі, є деякий символізм в тому, що фільм про майбутнє знімали у той самий час і в тому самому місці, що описані у романі. Тобто, це екранізація, що максимальноо акуратно переповіла «1984». Можливо ця акуратність і завадила режисеру створити фільм, який би змусив задуматися. На відміну від фільму, книга Орвелла є універсальним попередженням, її актуальність не зникла після смерті Сталіна чи після розпаду Радянського Союзу і не зникне ніколи, бо Орвелл знав, про що писав. І наївно думати, що описане у «1984» стосується лише країн з тоталітарними режимами. Контроль над свободою думки, свободою вільного вибору притаманний будь-якій країні, де людина перестає мислити.
Погоджуюсь з автором! Картинка ідеальна, але книга глибша)