«Джонні Д.»: Джонні Д., Крістіан Б., Маріон К., а також Майкл М. у кріслі режисера

Джонні Депп після тривалої відсутності знову нагадав кіногромадськості про себе, знявшись у досить сильній духом ролі. А точніше, він був на екрані в образі легендарного грабіжника банків – Джона Діллінджера. Фільм отримав назву «Public Enemies», але на наших просторах картина одержала зовсім несхожий на оригінал тайтл «Джонні Д.» – саме так назвали цей фільм, і слід визнати, назвали абсолютно вірно. До основи сюжета був покладений роман Брайана Барро «Вороги суспільства: Найбільша хвиля злочинності в Америці й народження ФБР», що є біографічним.

Ще перед переглядом було зрозуміло, що картина знята в похмурих тонах, з максимальною передачею духу того часу. Так воно й було насправді. «Джонні Д.» повільно почався і рухався у такому темпі до кінцевої зупинки. Зрозуміла справа, що стрічка біографічна, але хіба життя Джона Діллінджера було таким простим і нудним? Адже це легендарний грабіжник банків, як історія про нього могла вийти такою невиразною?

Майкл Манн (режисер), можливо, й не мав у запасі багато матеріалу для своєї картини, але вже точно обрані епізоди не є кращими, принаймні, більша частина з них. Нічого нового Майкл Манн продемонструвати також не міг, тому й доводилося втішатися грою акторів (частково), рідкісним операторським знахідкам (які були дуже доречні), та досить цікавою темою із саундтрека. Сюжетно «Джонні Д.» виглядає абсолютно бездарно й нецікаво, але ж це дуже важливий аспект, який має безспосередній вплив на загальне враження...

Джонні Депп знову вдало вибрав собі роль. Образ в нього вийшов гарний, але неповний. Його робота в «Суіні Тодд» була більш вражаючою і колоритною, втім, це і від фільму також залежить. 

Володарка Оскару Маріон Котійяр зіграла цілком непогано, але це явно не межа її можливостей, адже тільки наприкинці ми можемо бачити її справжні почуття. Знову шкода Крістіана Бейла. Хоч роль агента Первіса, який ганяється за Джонні Деппом, видалася трохи краще, ніж Бетмена в «Темному Лицарі», це його нітрохи не рятує й не виправдовує. Треба щось змінювати йому в підборі проектів... Присутність молодого Чаннінга Татума взагалі смішна й незрозуміла. Роль Татума можна взагалі не помітити, якщо не придивлятися. Інші актори відпрацювали на тверду 4, що само по собі непогано.

У цілому, «Джонні Д.» може похвалитися гарною картинкою й пристойними акторськими роботами, але, нажаль, не може тримати глядача у напруженні протягом всього фільму. Якщо виходити з того, що було показано з екрану, то Джон Діллінджер нічим не відрізнявся від будь-якого іншого грабіжника банків. Де ті особливості його роботи та життєвого шляху? Не можна так сухо знімати фільми про найвідоміших людей, адже яку ж вони тоді цінність будуть представляти для світового кінематографу?