Історія Мартена Герра: французьке Середньовіччя чи американський пафос?

Ця реальна історія почалася 1538 року. В одному французькому селищі повінчали двох підлітків: 14-річного хлопця Мартена Герра і 12-річну дівчинку Бертранду де Ролс. Хлопець був замкнутим і холодним з дружиною. Майже 10 років Бертранда не могла завагітніти. З Мартена весь цей час насміхалися односельці, а його дружині радили знайти «вправнішого» чоловіка. Нарешті їм вдалося зачати дитину. Але навіть після народження сина Мартен не змінив свого байдужого ставлення до сім’ї. Вкравши в свого батька кілька мішків зерна й злякавшись покарання, Мартен зникає з села. 8 років його вважали безвісти зниклим. За той час померли з туги його батьки.

Одного дня Мартен просто прийшов у село нізвідки. З його слів, всі ці роки чоловік провів на війні. З його раптовою появою життя родини змінилося – повернувся їхній брат, племінник, зять, батько й чоловік, помітно змужнілий ззовні, товариський і доросліший. А найбільше змінилося життя Бертранди – раніше пригнічена й самотня, вона просто розквітла на очах.

Все б нічого, але з роками в родичів і селян одне за другим почали виникати питання, що зводилися до єдиного: чи справді цей ніжний чоловік, люблячий батько й зразковий селянин – Мартен Герра?

Незвичайна історія не залишилася непоміченою й завмерлою у віках. Віднайдені в середньовічних судових архівах Тулузи записи про цю гучну справу інтерпретовані у літературі (цю історію використав Олександр Дюма в романі «Дві Діани», Джанет Льюіс присвятила їй книгу «Дружина Мартена Герра»), кіно й мюзиклі.

 1982 року на екрани вийшов французький фільм з Жераром Депардьє та Наталі Бей у головних ролях. Дуже майстерний фільм з чудовою акторською грою, один з кращих французьких фільмів 80-х років. «Повернення Мартена Герра» запросто можна назвати енциклопедією Середньовіччя, настількт переконливо передано у кінокартині дух епохи: простолюдини з усією своєю шумністю, вульгарністю, карнавальною філософією, гротеском, маски почуттів з глибокою внутрішньою експресією, що «кричить» у кожному погляді. Самі за себе говорять й нагороди фільму: «Сезар» за кращі сценарій, музику та декорації, номінація на «Оскар» за кращі костюми. А костюми на героях справді яскраві, чого варті хоча б казкові шапочки на чоловічих головах. Навіть якби у цього фільму не було всіх перелічених чеснот, я б все одно дивилася його. Тільки заради тих дивовижних шапочок.

В цю своєрідну історію не могли не втрутитися американці й не зняти чергового ремейку на французький шедевр. 1993 року вийшов фільм «Соммерсбі». Сюжет перероблений, ідея змінена, дух втрачений, і замість широкого історичного полотна перед очима пафосна американська мелодрама, в якій, окрім незначних перегуків у змісті, тяжко знайти спільне з «Поверненням Мартена Герра». На перший план у «Соммерсбі» винесено кохання героїв Ричарда Гіра та Джоді Фостер. А ще виділені гострі соціальні питання періоду після Громадянської війни в США, зокрема права чорношкірих. І хоч фільм якісно кращий від тисяч дешевих американських мелодрам, але якби не цікавість заради порівняння з «Мартеном Герра», я б навряд чи дивилася цей фільм. Навіть заради шарму Річарда Гіра. Бо якщо не зважати на той шарм, фільм страшенно нудний.