«Коко до Шанель»: екскурсія в душу Коко

Екранізувати життя відомих людей ще важче, аніж літературні твори. Пізнати й викласти твір за допомогою мистецтва кіно простіше, бо викладаєш своє бачення, сподобається воно глядачам чи ні – інша справа. Чи так само просто викласти в своїй інтерпретації життя всесвітньо відомої людини, яку ти навіть не знав особисто? Все, що в тебе є – її усталений в історії образ, біографія та спогади інших про неї.

Якою вона була – панна, яка, відкинувши обтяжливі традиції й стереотипи, створила образ сучасної жінки? Відкрити хоча б частину таємниці легендарної Коко Шанель спробувала французька режисерка Анн Фонтен, сфільмувавши уривок історії з життя Коко під назвою «Коко до Шанель».

Фільм охоплює період її молодості й становлення, коли юна Габріель Шанель, щойно пішовши з сирітського життя у притулку, серед богемного світу Парижа перетворюється на елегантну й зухвалу Коко, законодавицю моди на сотні років вперед.

Передати душевні переживання Коко випало на долю Одрі Тоту, котра виконувала головну роль у фільмі. Зіграла Тоту дуже непогано, талановито. Акторка вимальовувала не просто жінку, яка сама проклала собі шлях із сиротинців до верхівки, від злиднів до розкоші, вона спробувала передати глибокий внутрішній світ жінки, яка обожнювала свою роботу й перетворювала її на високе мистецтво, вміла пристрасно кохати і яка завжди почувалася самотньою в легкому й поверхневому світі багатих.

Фільм починається уривками з сирітського життя малої Габріель. Подорослішавши й здійнявшись в політ власним життям, дівчина починає шити, а вечорами підробляє співачкою в кабаре. Співачка з неї нікудишня, в репертуарі всього дві «півнячі» пісні, за які дівчину починають грайливо називати «Коко». Саме з нічних кабаре, де її помічає перший титулований покровитель Етьєн Бальсан, й починається сходження Шанель до вершин моди, звідки витіснити її досі не зміг ніхто.

У фільмі показано всі найяскравіші родзинки Коко: чоловічі костюми, через які з неї люблять сміятися багаті дамочки, але які через деякий час носитимуть жінки всього світу, популярний жакет в клітинку, «матроску» вільного крою, елегантні легкі калелюшки і, звичайно ж, легендарна маленька чорна сукня, в якій Коко граційно танцює на балу поміж банально одягнених дам.

Важко сказати, чи розкриває фільм феномен знаменитої Коко Шанель. Але навіть якщо він не повністю вікриває душу різкої, але чутливої, сильної, але дуже тонко обдарованої Коко, цей фільм справедливо можна назвати гарною спробою.

Коко Шанель любила казати: «Є час на роботу і є час на кохання. Іншого часу бути не може». Вона творила безперестанку, вимальовуючи образ нової жінки: розкіш Коко створювала з найпростішого, замість пишних спідниць подарувала жінкам популярні донині костюми, замість тісних корсетів – маленьку чорну сукню, замість вульгарного надлишку викличних прикрас – елегантну простоту. І нехай мода з тих пір зазнала деяких змін, та стиль Коко залишився.

Тут ви можете переглянути кадри з фільму, а тут – фото Великої Коко з її власними цитатами.