«Літній дощ»: ностальгійний танець молодості
Режисер: Антоніо Бандерас
Актори: Альберто Амарілья, Марія Руїс, Рауль Аревало, Фелікс Гомес, Фран Переа
Студія: De Palacio Films, Future Films Ltd., Green Moon Productions, Sogecine S.A.
Прем'єра: 1.12.2006
Буває, стаєш випадковим свідком таких суб’єктивних історій, що не розумієш в них анічогісінько – настільки далекі вони від твого власного життя, від твоїх особистих уявлень і емоцій. Але відірвати очі стає неможливим – незрозуміла краса приковує до себе, заворожує. «Літній дощ», цей ностальгійний колаж режисури Антоніо Бандераса, проноситься крізь дві години твого життя, залишаючи дивні-красиві-тремкі відчуття випадкового прочинених дверей, в які неможливо ввійти. Ти – лише глядач. Щоб відчути важкі теплі краплі літнього дощу на обличчі, треба дочекатися власного літа.
«Літній дощ» суб’єктивний до краю. Він як поезія: знаєш, що найінтимнішого вловити не вдасться, але все одно хочеться сповнюватися цією красою, відкривати в ній власні горизонти.
Сюжет фільму розвивається в іспанській Малазі 70-х років. Юний Мігеліто після важкої хвороби й операції з видалення нирки раптом усвідомив, що його не влаштовує банальний життєвий шлях простої людини – йому хочеться стати поетом. Вирує молодість, сяє спекотне сонце, ллється вино, хлюпоче вода в басейні. Мігеліто та його друзі шукають свій дорослий шлях, закохуються, розчаровуються, розважаються, страждають. Всі грані молодості перед великим шляхом. Ким станеш ти в кінці того шляху – поетом, що не написав жодного вірша, мрійником, що не здійснив жодної мрії, а чи вільним і сильним птахом, що летить проти вітру – знає тільки Доля.
Запах сексу в фільмі – як запах парфумів на жінці. Ними повний кожен твій подих, але ж суть твого подиху зовсім не втому, щоб вдихати чужий аромат. Суть подиху в тому, щоб продовжувати жити. Суть сексу в «Літньому дощі» – показати чуттєву історію молодості, повну справжнього іспанського темпераменту, пристрасного божевілля й тендітних дотиків, гарячих поцілунків й проникливих поглядів.
В такт стукоту«Літнього дощу» – красива-красива музика. Тремкі мелодії наскрізь пронизують візуальне кіно, перетворюючи стрічку в яскравий букет образів, символів й звуків.
Нехай не всі сюжетні лінії Бандерасу вдалося достатньо глибоко розкрити в своєму режисерському дебюті. Нехай ще в багатьох напрямках режисерської майстерності треба розвиватися й вдосконалюватися цьому іспанцеві, але після перегляду цього фільму, я сприймаю Бандераса режисером швидше, аніж актором. Бо треба мати в собі воістину непересічний талант, аби дозволити глядачеві вдихнути свій літній дощ.
Літній дощ пахне так, що хочеться жити. Він огортає так, що краплини, стікаючи рельєфами тіла, роблять тебе власним продовженням. І вже ти сам – літній дощ. І ти танцюєш своїми теплими краплями на листях дерев, на асфальті, на шкірі випадкових людей, що підставляють свої тіла, підіймаючи тобі назустріч обличчя.
Когда-то начинал смотреть, но не пошло что-то))
нирковий початок мене збентежив :) але після перегляду я три дні була сповнена дуже глибоких почуттів :)
до речі, я в іншій рецензії на це кіно читала твій коментар трохи іншого змісту ;)
Что я его просмотрел полностью? Ложь значит:) Сначала да, а потом отрывками) Если и пересматривать, то с другим настроем, а то фильм поздно показывали)
ай-ай-ай :)
а мені капець як сподобався :) рідко емоції після перегляду фільму захоплюють зсередини так надовго і так сильно :)
А ты тоже по телеку его смотрела?
ні! я його навмисне шукала :) а коли він йшов по телебаченню і з яким дубляжем?
Вроде с украинским, но 100% не скажу уже)
поганенька пам"ять? :)))
ПРосто столько всего смотрю, включая ТВ, что реально не помню уже))
Я дивилася цей фільм десь півроку тому по ТБ з українським дубляжем. На "1+1" щонеділі є передача "Аргумент-кіно". Ведучий розповідає про фільм, ну а потім показують вже безпосередньо саму стрічку. Причому фільми для показу обирають завжди нетипові, якщо так можна сказати, не те, що сильно розрекламоване, не те, що йде в кінотеатрах, не та голівудщина, до якої ми звикли. Єдиний мінус – дуже пізній час. Тому не завжди є нагода подивитися. Я натрапила на передачу випадково і дуже тому рада:))) От так я і переглянула "Літній дощ":))) Хороше кіно:))) І рецензія гарна. Мені пригадався ще один фільм, теж, здається,іспанський – "Темно-синій, майже чорний". Може колися подивитеся...Цікаво було б знати Вашу думку:)))
дякую!!! спеціально пошукаю цей фільм і напишу рецензію-відгук :))) я взагалі люблю іспанське кіно :)
Ой, класно! Так приємно:))) Цікаво буде почитати.
:))) сподіваюся, буде справді цікаво. і дивитися, і читати :)))))
Фільм дуже дивний, справді, можна сказати поетичний!!! багато героїв, сюжетних ліній, трохи заплутуєшся спочатку, але потім прояснюється. правда, не до кінця. і така інтригуюча дилема -- кохання чи мрія. вибір зробити практично неможливо... або кожен обирає своє!
гарний коментар :))) дякую!
до речі: реєструйся, досить вже анонімити :)
ти маєш на увазі в блозі? може і зареєструюся, подумаю))) тільки треба буде розділити блоги, про шо в якому я пишу. інакше який сенс реєструватися)))
реєструйся, про сенс потім будеш думати :))))))
треба подивитись. Тут уже радили, та я теж раджу "Темно-синій, майже чорний". а ще рекомендую подивитися режисера Хоакіна Орістреля, вам, як любителю іспанського кіно, точно сподобається
ну це, якщо ви, звісно, його (Орістреля) не дивились
Орістреля ще не дивилася. але обов"язково подивлюся :))) дякую!
а "Темно синій..." бачила. сподобалось :)
Рада, що сподобалось:))) Орістреля пошукаєм:)))
дружно шукатимемо якісне кіно :)
Дякуючи вам, побачу хоч трохи гарного:)))
ой, я аж засоромилась :))) дякую Вам дуже :)))) продовжуватимемо в тому ж дусі :)))