«Людина-вовк»: чудовисько з британської провінції

теґи: Бенісіо Дель Торо, Емілі Блант, Ентоні Хопкінс, Людина-вовк, Хюго Вівінг

TP_0058R.jpg_rgbВ основу стрічки, яка є рімейком однойменного фільму 1941 року, покладена циганська легенда про перевертнів. Події розгортаються в 1861 році в маленькому містечку Блекмор.

Головний герой, Лоуренс Телбот (Бенісіо Дель Торо) – актор, котрий грає головні ролі в шекспірівських виставах, улюбленець лондонської публіки. Сцена для нього – не лише майданчик для досягнення визнання. Це шанс втекти від неприємних дитячих спогадів та ізоляції в психіатричній лікарні. Але звістка про смерть брата від його нареченої Гвен Конліфф (Емілі Блант) примушує Лоуренса повернутись додому, аби розвідати загадкову причину братової загибелі. Цитата про блудного сина, котра звучить з вуст батька (Ентоні Хопкінс) двічі впродовж фільму, кожен раз сприймається по іншому. Перший раз – як вияв емоційної щирості, інший – як маніпуляція канонічними образами.

В фільмі майже відсутня класична любовна нитка. Натомість протиставлені контрастні нюанси між чоловічим та жіночим баченням тих самих проблем. Наприклад, зовсім різний підхід до розуміння хоробрості. Та й історії про перевертнів не у всіх набувають популярності. Бо образ боTP_0050R.jpg_rgbродатого чудовиська з немитими пазурами не в’яжеться з жіночою ніжністю.

Один з найкрасивіших моментів фільму – кривава прогулянка перевертня вулицями й дахами Лондона та спроба інспектора Скотлен-Ярду Еберлайна (Хюго Вівінг) наздогнати його. Красивим в цьому епізоді є сам Лондон. До речі, герой Вівінга створений за прототипом реальної історичної особистості – інспектора Фредеріке Джордже Еберлайне, до якого за допомогою свого часу звернувся лондонский департамент кримінальних розслідувань, щоб упіймати Джека Різника.

Незважаючи на неймовірний талант Бенісіо Дель Торо до перевтілень, найемоційнішою все ж таки є акторська гра Ентоні Хопкінса. От що каже сам пан Ентоні про цей фільм: «Психологічно люди люблять споглядати темну сторону життя. Перетворення, воскресіння, виживання… в цій історії все це є». 

Проте, одним лиш переляком довго увагу глядачів не утримаєш. Окрім зубастої оболонки варто додати душевніших проблем. Що й зробили сценаристи. «Не те людину оскверняє, що в неї входить, а те, що з неї виходить.» І незважаючи на відпрацьовані спецефекти з перевтілення та сцени жорстоких вбивств, стTP_0024R.jpg_rgbрічка чітко показує, що найстрашніший звір ховається всередині, а не ззовні. Навіть не знаю, що страшніше – розкидані нутрощі чи погляд людини, котра націлила на батька рушницю. Адже в цьому напруженому моменті зосереджена грань між помстою і звільненням. За переказами, звільнити зможе лише той, хто любить. Саме поняття «звільнення» набирає в розв’язці несподіваного значення. І воно якраз яскраво ілюструє згадану раніше різницю між відмінними розуміннями хоробрості.

Постійна біганина Лоуренса Телбота та інспектора Еберлайна за справедливістю підтверджує те, боротьба зі звіром дуже небезпечна. Бо це – найпростіший спосіб зайняти його місце.