Чорнобильська зона
Викладаю свій альбом фоток з подорожі 2006 року. У самій Прип'яті не був, але накатався довколишніми селами. Це було журналістське розслідування щодо браконьєрства в Зоні. Спецслужби нам хотіли пришити кримінальну справу, щоб тільки сюжет не вийшов в ефір. Але злякалися. Та не про те мова...
Коли ти бачиш від цілого села тільки одні горбочки, а на дереві висить борть (поліський вулик з цільної дубової колоди) - морозець по шкірі гуляє. А дикий кабанчик у Чорнобилі бігає за возом як собака...
Сильні були поліщуки. Куди затягли
то 2006 чи 2008?:) навряд щось змінилось, звісно, за два роки, та все ж.
мабуть, мені треба самій поїхати туди, бо скільки не дивлюсь фоток – не вражає.
так, тоді, коли люди покидали свої дома і їхали на безвість – це було горе, я його добре пам"ятаю з розповідей тих, хто це відчув на собі. але зараз... невже є за чим шкодувати?
Та чому ж :) Виглядає доволі круто :)) Які тебе взагалі фото вражають?
Моя прабатьківщина – Чернігівщина, нині рясно вкрита радіаційним пилом. Всі літні канікули я проводила в хуторі серед лісу. Це була екологічно чиста зона. З копанок ми пили воду, білизну прали без порошків (така вода), трави по пояс. Є за чим шкодувати. Половина моїх родичів померли від раку. Вони не виїхали з хутору.
жах...
співчуваю