Прокидання з «Мертвим Півнем» - 2011
Вже третій рік поспіль я прокидаюся разом з ними: з львів’янами, людом з Тернополя, Франківська та інших навколишніх міст, і, власне, разом із головним винуватцем – гуртом «Мертвий Півень». І зривають нас вранці не будильники, а бажання бачити їх, бачити й чути.
Цьогоріч «Мертвий Півень» нарешті представив такий довгоочікуваний альбом «Радіо Афродита», що являє собою суміш дещо ліричної та разом з тим життєствердної музики. Вона зазирає в душу, їй хочеться аплодувати, під неї хочеться стрибати і по-дитячому плескати в долоні. Вся ця небесна блакить і романтика просто-таки проростає з пісень та голосу. Загалом, в якомусь сенсі «Мертвий Півень» є свого роду сном; сном, крізь який ми чуємо відлуння визвольної боротьби, яка триває й по сьогодні.
І врешті-решт, це альбом, який починається словами «Ой, Марічко, чичері, чичері, чичері», а завершується фразою «В мене Янукович муж, а я не боюся»; і в цих двох крайнощах полягає весь його кайф, драйв і сенс.
Рудику, текст душещєпатєльний і знимки сльозовизиватєльні. Пасіба. :)
старалась,старалась......то всьо ВОНИ..то не я)))