Акрські притчі

«Мені дуже хотілось би почати свою розповідь такими словами: «Тепер, коли я перебуваю, в кінці життя, хочу залишити для всіх тих, котрі прийдуть після мене, усе те, чого я навчився, коли топтав поверхню Землі. Сподіваюся, це буде їм корисним»

Саме такими словами починається нова книга бразильського письменника Пауло Коельйо, «Рукопис, знайдений в Акрі».
Сюжет нового твору знаменитого бразильця переносить нас до подій, приблизно 13-го липня, 1099 року, коли хрестоносці під керівництвом герцога Нижньої Лотарінгії Годфріда Бульонського мали захопити Єрусалим. Поразка мусульман була близькою – мешканці міста були приречені. Пророк на ім‘я Копта збирає на майдані людей, аби підготувати та підбадьорити їх духовно, розповісти про кілька безсмертних складових живої-вічної істини, що, можливо, допоможуть їм у такий страшний і тривожний час.

«Рукопис, знайдений в Акрі», належить до скарбниці мудрості Пауло Коельйо, де вже є такі збірки притч як: «Книга воїна світла» та «Мактуб». Варто зазначити, що як і у випадку зі збіркою «Мактуб», у цій роботі, уславлений автор спирається на задокументовані мудрості, котрі пережили не одне століття. «Рукопис…» – є переказом пергамену з письменами арабською, гебрейською та латиною знайденими 1974-го року сером Волтером Вілкінсоном і датованими 1307-м роком.

У даній праці, дещо конкретизуються такі речі як; досягнення головної мети життя кожної людини, значення любові, розумне прийняття викликів, котрі кидає нам доля тощо. Чергова збірка притч письменника, закріплює й доповнює раніше ним написане.

Щодо викладеного тексту книжки, то він мов словесна мелодія або, як кажуть, – поезія у прозі.
Звісно, багато хто критично поставиться до нової книги. Не все написане піддається прагматичному сприйняттю більшості представників третього тисячоліття: чи то через вкорінений цинічно-матеріалістичний світогляд, чи то через надзвичайну чисту простоту у надто складний і брудний час. Безумовним є лише те, що «Рукопис, знайдений в Акрі» як і грек Копта своїх співмешканців єрусалимців, вчить нас: жити, а не вбивати і руйнувати… Жити, шукаючи знання в любові, в мудрості – в повсякденності… Жити, не кидаючи виклик смерті, а прийнявши її неминучість!