Альтернативний курс класичної літератури ("Шидеври літератури" доктора Падлючча)

13 вересня 2013 у львівській кав’ярні «Мапа», розташованій у центрі міста, пройшла презентація нових книжок сучасного українського письменника і критика Михайла Бриниха «Шидеври світової літератури» та «Шидеври вкраїнської літератури». Ці дві невеличкі книжечки, видані київським видавництвом «Лаурус», є своєрідними хрестоматіями, що в оригінальній формі репрезентують вершинні твори світової та української класики. Якщо у вас немає часу (чи чогось іншого) на опанування сотень, тисяч сторінок шедеврів літератури, тоді доктор Падлюччо вам допоможе. Так, саме доктор Падлюччо. Автор, удавшись до містифікації, вигадав такого собі лікаря Хауса в царині літератури, який, наче справжній патологоанатом, здійснює майстерний розтин літературної класики.

    На презентації Михайло Бриних запевняв, що у нових книжках від нього і слова немає, все понаписували генії літератури, а Падлюччо лише ретранслює їхнє слово. Доктор не лише розбирає тіло літературних шедеврів на органи, але й вивчає будову цих органів. У книжках наведено цікаві факти про авторів ї їхні твори, стисло розповідається основний сюжет, чітко характеризуються ключові герої, пояснюється їхня роль у конструюванні ідей твору. Зроблена також спроба ненав’язливо визначити ці ідеї, також наведено «багатоголосі» цитати із текстів.

    Наведу анотацію до «Шидеврів світової літератури»: «Ви много чого добились у жизні, но при цьому остаєтесь малокультурним бараном? Ви не проти козирнуть ерудицією, но у вас тупо нима врем’я читать книжки? Доктор Падлюччо спішить вам на помощ! Він прочитав кучу всякої класики замість вас, і прагне поділитись перлами, видобутими з найкромєшніших глибин.
    Пролиставши ету чудо-книжку, ви тут таки усвоїте всю мудрість, шо видряпана на скрижалях люцького генія. Доктор не тіки тщатільно й у доступній формі ознакомить вас зі змістом тих шидеврів, про які позорно не знати, но і чотко пояснить, шо в них такого важного, і в чому прикол». Як бачимо, доктор Падлюччо розмовляє суржиком, зближуючись таким чином із пересічним читачем, не намагається мовно вивищитися, як це роблять усі підручники та хрестоматії (про всяк випадок зазначу, що сам Михайло Бриних досконало володіє української літературною мовою).

    Михайло Бриних вважає, що кожне покоління, кожна вікова група по-різному сприймає один і той самий текст. Створивши уявного оповідача, переповідача світових шедеврів, він намагався таким чином адаптувати класичні тексти для бачення їх теперішнім поколінням читачів, яке звикло за мінімуму брати максимум, та ще й при цьому іронічно посміхатись. Образно кажучи, доктор Падлюччо – це лінза, що по-новому заломлює промені старого.

    Розповідь Падлючча – це розповідь друга. Михайло Бриних створює альтернативний курс літератури, замість сухої, сукняної мови, яка відштовхує, він уводить, так би мовити, мову «звичайної розмови». Доктор розвінчує «літературні міфи» радянських часів, якими й досі подекуди «годують» дітей та студентів, відверто кепкує над ними, руйнуючи старі канони й закладаючи на їх місці фундамент нового. Розповідь Падлючча, зорієнтована на читача освіченого, покликана навчити, на відміну від «черствих» міністерських підручників, любити класику (недаремно ж на обкладинці однієї із книжок зазначено: «Не рекомендовано міністерством освіти»). 

    Як сказав сам автор, його доктор, сміючись, каже правду. Він така собі машкара, інструмент свавілля. «Спілкуючись» із Падлюччо, читач почуває себе вільно, невимушено. Йому цікаво слухати доктора, адже той розповідає про серйозне з гумором, тому, як було сказано на презентації, книжки Михайла Бриниха не рекомендується читати на похоронах.

    Ігри із суржиком, його, скажімо так, олітературення, покликані «розмалювати» нудне вивчення літературних шедеврів у школі. На презентації Михайло Бриних отримав порцію компліментів за свої нові книжки від (увага!) вчительки української мови і літератури, яка дала своїм учням «поспілкуватися» з доктором Падлюччо, й ефект даного експерименту її приємно вразив. Тому, можливо, кожному вчителю варто спробувати «познайомити» своїх учнів із цим «голосом поза кадром», який би й допоміг їм «усвоїти всю мудрість, шо видряпана на скрижалях люцького генія».     

2013-09-15