«Биті Є. Макар»: Вбиті є, Макар?

Люко Дашвар –  автор, осяяний ореолом  таємничості. Її розраховані на масового читача книги – дуже популярні у масштабах України: станом на кінець 2011 року було продано понад 200 тисяч примірників.

Останній роман Дашвар «Биті є. Макар» був виданий харківським видавництвом «Клуб сімейного дозвілля» у серпні 2011 року. Його 288 сторінок стали сіквелом книги «Рай. Центр» і поклали початок новій трилогії «Биті є». Сама письменниця у авторський передмові «Замість прологу» пояснює, що три протагоністи роману «Рай. Центр» їй припали до душі настільки, що попросили розповісти свою подальшу долю у трьох окремих творах. І вона починає свою оповідь з Сані Макарова, a.k.a. Макара.

Можна припустити, що для Дашвар цей роман є певним викликом: вперше у її творчості у центрі оповідання – не жінка, а чоловік. В усіх ії попередніх творах досить важко знайти повноцінну та позитивну чоловічу фігуру – кожен із зображених чоловіків виявлявся слабаком, алкоголіком або негідником чи педофілом. Головний герой нового роману Макар у попередньому «Рай. Центрі» виявився зрадником.

Макар – це амбітний провінціал, який замість бідного життя зі своїми друзями обирає життя «шестірки» у заможного депутата та альфонса при його помічниці. Здається, він отримав усе: житло у столиці, гроші, стабільність, але щасливим він себе не відчуває. В ньому раптово просинається чоловік, який хоче працювати на себе, а не на «чужого дядю», який хоче бути тим, «хто носить брюки у домі», а не бути іграшкою в'янучої коханки.

На даному етапі можна було б припустити, що «Биті є. Макар» – це класична «redemption story». Але, типово для творів Люко Дашвар, Макар виявляється не кращим представником чоловічої статі і обирає досить дивні шляхи спокути. Бажання почуватися справжнім чоловіком провокує його на дії, які суперечать нормам моралі ще більше.

Макар спокушає цнотливу та вродливу доньку багатія Нані, шантажує свого спонсора-коханку, щоб отримати власний бізнес, і протягом усього роману намагається розв’язати проблеми, спричинені своїми ж діями. Ті з читачів, які вже звикли до фірмового стилю Дашвар (чогось на кшталт суміші Стівена Кінга та шоу «Без табу» з Ольгою Герасим’юк), будуть здивовані. Питання тільки у тому, чи буде це здивування приємним.

Люко Дашвар написала свій перший роман, центрований на діві-мучениці, і тим самим позбавила останній тієї глибокої психологічності та емоційної пронизливості, до якої читачі могли звикнути. Може, для неї є складним подивитися на світ очами чоловіка, може, справа у неприємному протагоністі, якому важко симпатизувати, може – у журналістському минулому письменниці – але зрозуміло, що роман став схожим радше на іронічний детектив у м’якій обкладинці.

«Биті є. Макар» розкриває деякі подробиці бандитського життя, спостерігається навіть певний екшн-елемент з перестрілками та баталіями. Незважаючи на це, залишаються певна комічність та абсурдність, «сміх крізь сльози», притаманна творам Дашвар. Багато другорядних персонажів – такі знайомi, такі «українські», у них справді можна побачити сучасний  образ пересічного українця.

Книга написана зрозумілою, цікавою, дещо журналістською українською – насправді, книга для дуже широкої аудиторії. Але, на жаль, вона не дотягує своєю цікавістю до попередніх бестселлерів Дашвар – «Кров з молоком» та «Село не люди». Може, тому що вона – лише частина трилогії. Будемо сподіватися, що наступні частини «Биті є» – «Макс» та «Гоцик» – будуть якісно відрізнятися від «Макара», який є, безсумнівно, цікавим, але лише у контексті «Рай. Центру».