Максим Кідрук у романі "Твердиня" запитує: Одержимість – зло?
Щороку в перуанських джунглях річкою пливуть плоти, викладені, як пазлами, знівеченими людськими тілами. Десь в нетрях ховається причина цього жаху – загублене місто, спадок древньої цивілізації. Хтось – нащадки минулого чи сучасні злочинці – жорстоко катує до смерті живих, отримуючи від вбивства божевільну насолоду. Шлях до неприступної цитаделі не прокладеш електронним пунктиром GPS-навігатора. Його слід позначити втратами і болем.
Восени 2013 року Максим Кідрук подорожує не Мексикою, Еквадором чи островом Пасхі. Він мандрує Україною, презентуючи в містах та містечках роман "Твердиня". Новотвір написаний в кількох жанрах – це одночасно технотриллер, тревелог, фантастика і детектив. Харизматична особистість автора й інтригуючий сюжет обіцяють роману успіх в читачів та швидкий розпродаж 5-тисячного накладу.
Стародавнє місто інків Паїтіті вже шукали сміливці – вчені, авантюристи, випадкові мандрівники. Про долю останньої експедиції автор оповідає на перших сторінках, "цитуючи" світові ЗМІ – The Daily Telegraph, Daily Mail, The Guardian. Письменник скрупульозно робить виноски, щоразу роз’яснюючи тематику видання, рік заснування та історію. І це не надлишкова інформація – завдяки їй віриш у все, що сказано далі. Ще б пак! Адже про це писали в американській пресі!
Сподіваючись на успіх, рушає у невідомість інтернаціональна студентська команда – українець, росіянин, американець, японка, чех. Для пошуку древніх руїн вони мають орієнтир – пожмакану, мальовану ледь не на серветці, карту. Її випадково з рук незнайомця отримує наш співвітчизник Левко. Після цього, власне, й розпочинаються пригоди – мандрівка на край світу в незвідані ліси Перу, щасливі збіги, неймовірні зустрічі, підозрілі обставини.
Очолює команду Левко – натхненник та полум’яна душа. Росіянин Семен – мозок, американець Грем та японка Сатомі – чутливі серця та джерела проблем. Чех Ян – особливий персонаж, якого можна назвати "доленосним дороговказом". Спершу він рятує саму ідею подорожі (у гомосексуальній ліжковій сцені), потім – спрямовує її у потрібному напрямку, наприкінці – стає поясненням розв’язки.
Поведінка Левка, очима котрого, власне, і дивимось на події ми, читачі, інколи незбагненна, втім – цілком логічно вкладається в розгортання сюжету. Якби він діяв зважено, не ризикував – не було б роману, не знайшли б Твердині! Протягом експедиції хлопець має кілька попереджень, як то кажуть, знаків!, що шепочуть-промовляють-кричать: "Повернись!" І єдине, чим, мабуть, пояснюється його твердолоба зацикленість на місті інків – одержимість таємницею. Одержимість засліплює і примушує йти до кінця, не дивлячись на перешкоди, жертвуючи своєю безсмертною душею, дружбою та коханням.
Максим Кідрук – знаний майстер тревелогій, історій про подорожі. Тому його оповідь про експедицію винятково докладна й реалістична. Маючи на руках таблиці з датою, часом, тривалістю польоту, переліком аеропортів і назвами авіакомпанії, кожен бажаючий може спробувати повторити перуанську мандрівку.
Такого прагматичного ореальнення в романі багато: гугл-карти, точні географічні координати, мотелі, автобуси, фотографії зброї, автомобілів, вертольотів, руїн... Ці частинки справдешнього життя ефемерній вигадці Максима Кідрука дарують грунт і тіло. У багатьох, ймовірно, виникне бажання рушити в мандри й собі, щоб пізнати незвідане і досягнути мети крізь всі перепони. Ці випробування, мабуть, непогана штука. Проте, гадаю, жодна Твердиня не коштує втрати себе самого.
