Люко Дашвар - конкурентка Марії Матіос?

теґи: Люко Дашвар, Марія Матіос
Назва твору: МОЛОКО З КРОВ’Ю
Автор: Люко Дашвар
Видавець: «Клуб сімейного дозвілля»
Рік: 2008

У Марії Матіос з’явилася досить серйозна конкурентка. Звати її Люко Дашвар, цей псевдонім, вигаданий спеціально для конкурсу «Коронація слова», належить письменниці Ірині Черновій. Принаймні у нещодавно гучно врученій премії «Книга року Бі-Бі-Сі-2008» роман Люко Дашвара «Молоко з кров’ю» випередив «Москалицю» Марію Матіос і отримав головний приз.

 

Я, звичайно, міг би підозріло здивуватися подібному рішенню журі цієї престижної премії, якби сам незадовго до того не без задоволення прочитав «Молоко з кров’ю». Хоча й не за одну ніч, як обіцялося видавництвом на обкладинці, але попри все було цікаво дізнатися, яку ж розв’язку вигадає авторка для історії любовних стосунків своїх двох головних героїв – Марусі й Степана.

 

Як це полюбляє робити Марія Матіос, Люко Дашвар події свого роману прив’язує до історичних подій. Так, хронологічно роман починається у роки ІІ світової війни (зразу заінтриґую вас історією про цукерку і порятунок німцем малого Степана), та й згодом певні особливості радянського способу життя зіграють у долі героїв неостанню роль. Як і у Матіос, у «Молоці з кров’ю» не обійшлося без містики, яка насамперед концентрується навколо коралового намиста. Воно нібито має чарівну силу закохувати чоловіків у його володарку. До того ж передаватися намисто має по жіночій лінії, і порушення цього призведе до трагічних подій.

 

І найголовніше, Люко Дашвар, на відміну від більшості сучасних прозаїків, пише про село. Тільки, на відміну від Марії Матіос, про село, скажімо так, Наддніпрянської України, з відповідною системою архетипних морально-етичних цінностей, мовою та особливостями побуту. Окрім класично-української сільської тематики «Молоко з кров’ю» вигідно вирізняє те, що це дійсно є у типовому своєму вияві роман – з виразною сюжетною лінією, мінімумом відступів і вставок (чим, погодьтеся, зловживають сучукрлітератори), продуманою системою образів. І нехай ці персонажі, та й подекуди повороти сюжету трохи серіальні (Ірина Чернова взагалі-то якраз і займається написанням сценаріїв для телевізійного «мила»), але ця спроба створити масове чтиво однозначно має вітатися. І, власне, вітається та заохочується і «Коронацією слова», і «Книгою року Бі-Бі-Сі».