«Світ за Брайлем»: Формула життя від Миколи Мартинюка
«Що епоха – то іспит», а де шукати підказки? Заблукати у власних помислах буває легше, ніж у тенетах Усесвіту. І так іноді хочеться розрадного, доброго, смаковитого слова… Й ось він – «Світ за Брайлем». Що ж це: світ наосліп? Отже, щирий? Отже, неупереджений? Отже, справжній?
Микола Мартинюк зібрав «життя, розсипане на бісер» і сотворив нову поетичну збірку – «Світ за Брайлем». Таки, справді, сотворив, як Бог творить людину, як батьки – любу дитину, як сонце – світло, а ніч – темряву.
Його слово – синтез глибокої думки, відвертого почуття, безмірного бажання, сердечної віри і невичерпної любові. Любові до Людини, Життя й усього Світу…
Його слово без гриму. Без патетики. Без пафосу та зайвих сентиментів. Воно таке, яке є насправді: «А слово було, як перше… А слово було, як Бог…».
Автор відкриває читачеві інтимний світ поезії – голої, правдивої, пронизливої і такої природної, неначе її нашептав Миколі Мартинюку сам Господь.
«Світ за Брайлем» – формула людського буття, яка розливається на якихось сто двадцять сторінок, при цьому змінюючи, не скажу, що життя, але ставлення до нього – точно. Тут ти відшукаєш і розлогу думку, і короткий, але пронизливий крик небайдужої душі, і щиру радість, і гарячу чоловічу, а отже, справжню сльозу, і прості, але чомусь до цих пір недоступні для твого серця істини.
Микола Мартинюк зв’язав словами-петлями ланцюжок людського існування, у центрі якого Любов, як орбіта, а навколо неї Батьківщина, жінка, весна, небо і зорі, а ще дорога з її звивистими стежками і неочікуваними поворотами.
І все це автор подає крізь особливу призму «європейськості»... Його поезія не законсервована, а свіжа. Кожне слово – вітамін, що укріплює віру і зцілює душу. Автор виходить за національні межі, не втрачаючи при цьому справжнього українського колориту думки і слова.
До того ж, поезія Миколи Мартинюка виразно інтелектуальна. Відчувається філологічний фах автора: він грає зі словом, як досвідчений фехтувальник з рапірою. Від цього воно стає гострим, небезпечним, місцями іронічним, іноді навіть саркастичним, але все ж не ранить, а тільки надихає, часом, просвітлює. Кожен вірш знімає шаровари, відступаючи від типових вітчизняних образів «України-неньки», «солов’їної мови», кожна поезія вилазить із хащ «верби й калини». Автор відмовляється від бутафорій. Він – за справжність у всьому: в почуттях до людини і до Батьківщини!
«Світ за Брайлем» знімає пелену з очей. Змушує не тільки дивитися, а ще й бачити і відчувати Світ таким, який він є. А він прекрасний, тому що Божий. І ми Його, але чомусь перетворюємося у відступників, а через це й забуваємо: як це воно – жити по-справжньому? Ця поетична збірка нагадає…
У кожному слові
автор залишив
усього себе,
аби ніколи
читач не був самотнім.
Ірина Костюк
