Віра Вовк, від якої «голова дістає завороти»
Переважно, читаючи книжку, ми перегортаємо передмови, біографії, слово до читача. Але текст, яким починається «Маскарада», насправді відхиляє невидиму запону, і ми бачимо потойбіччя історій, які розміщені далі. У «Біографічній мозаїці» Віра Вовк розповідає захопливу історію свого життя. Ділиться думками, переживаннями, набутим досвідом. Усе в неї виходить легко й натхненно — невимушено й без жалю вона згадує навіть найтяжчі події свого життя. Авторці майже 83 роки — проте вона пише з тією грацією, з якою, за словами амбасадора індійського посольства в Ріо, вона носила сарі… Ніякого самоствердження, притаманного молодим авторам, ніякого нав’язування своїх ідей — а тільки невагомість мудрості. У таких людей приємно питати поради.
У кожній історії «я» своїми найглибшими коренями заховане в першу, невигадану, частину книжки.
Декілька коротких замальовок ілюструють скульптури чи картини митців, а в інших просто вбачаються ескізи з життя.
Авторка надзвичайно інтелігентна, їй притаманне інше світобачення — адже вона виростала та розвивалася в західній і південній культурах, проте завше залишалася українкою та християнкою. Її мова збагачена вигаданими нею неологізмами, але несе в собі колорит тої української, якою говорила галицька інтелігенція ще до Другої Світової. Писані в жаркому кліматі твори віддають несамовитістю бурхливого, чужого життя. Україна крізь їхню призму бачиться Землею Обітованою. А ще — зруйнованим раєм.
Письменниця і поетка, Віра Вовк ще й відомий науковець, лектор, літературознавець, перекладач, мисткиня і мандрівниця. Її числені заслуги можна перераховувати й перераховувати. Ця дивовижна жінка - член Національної Спілки Письменників України. У Мюнхені, Ріо-де-Жанейро, Нью-Йорку й Києві авторка видала чималу кількість своїх і перекладених книг (серед них - «Триптих», «Іконостас України», «Святий гай», «Карнавал», «Каравела» та багатьох інших). Її творчість часто нагороджували літературними преміями. Між іншими, Віра Вовк отримала літературні премії імені Івана Франка в Чикаґо (1957, 1979, 1982) і Києві (1990), як також премію Благовість (2000). 2007 року Віру Вовк висували на здобуття Національної премії України ім. Т. Шевченка, отримала вона її 2008 року. Письму пані Віри притаманний особливий шарм. Коли я тримаю в руках її книгу, то почуваюся, наче маю справжнісінький скарб, від якого «голова дістає завороти».
"...адже вона виростала та розвивалася в західній і південних культурах..." Що мається на увазі під словом "Південні культури"?
Віра Вовк минулого року одержала Шевченківську премію. Чомусь автор рецензії "забула" про це повідомити. І взагалі, шановна авторко, ваша рецензія дуже поверхова. Складається враження, що ви ні біографії Віри Вовк толком не знаєте, ні книжку уважно не читали.
1) Пд. – Бразилія.
2) Читала уважно :-). Дякую, що доповнили рецензію важливою інформацією. Я не мастак поки писати змістовні й неповерхневі рецензії. Вчуся. І матиму на увазі Вашу думку :-).
Вірі Вовк вже майже 83 роки. Не хочу нічого поганого вам закинути, але якщо ви беретесь писати про автора, який мало відомий в Україні, то варто все ж детальніше поцікавитись автором і його творчим доробком.
дякую. зараз дещо підправлю.
мабуть, тут уже не можна правити. я мала на увазі, що книгу вона писала, коли їй було 75. сподіваюся, читачі переглянуть і коментарі.
Гарно написано.
Це навіть не рецензія у звичному розумінні, а враження, добре переданий настрій книги, натяк без відкривання всіх карт.
Дякую авторці, заінтригувала))
за підбадьорення дякую! значить, писатиму ще)
Обов"язково пиши й не зупиняйся – добре виходить, направду.
)))
Дівчатка, напишіть будь-ласка, якщо хтось знає, детальніше про прозу Віри Вовк взагалі. Може хтось досліджував дуже глибоко її творчість? І що відомо нового про її цикл "Коляда на щедрий вечір"???