«Відкритий райдер» Олени Гусейнової : від митної декларації до контрабанди
Свою поетичну збірку «Відкритий райдер» Олена Гусейнова складала у перервах між прибуттям літаків і відправленням потягів, чеканням на паперові листівки, які часом швидше досягали адресата, ніж електронні листи, і не боялася чергової митниці, бо завше мала дозвіл на особисту контрабанду. Фіксовані в блокнотах схеми метро в мить перетворювалися на подорож, тривалість якої не обмежувалася точним часом на годиннику, а переходила в інший часовий вимір – довгих рядків й односкладових слів. Однак усі виписані маршрути стали лише відправною точкою для історії позаавторської, історії, яка може стати чиєю завгодно. Кожен текст відкритий для чужих нотаток, дописів і домислів.
Така подорож неможлива без заброньованого номеру в готелі, визначеного меню для сніданків і вечерь, помічених на карті книжкових магазинів і блошиних ринків. Це райдер, який виконується навіть при випадкових змінах колій або рейдерських захопленнях. І тільки зустрічні складки зеленої спідниці в білі горохи можуть відмінити усі домовленості маленької чорної сукні, адже попереду – назви міст і завше правдиві вказівники для Easy Rider.
Гусейнова О. Відкритий райдер : вірші / Олена Гусейнова. – К. : Ярославів Вал, 2012. – 152 с. : фото -Вікторія Гнатюк.
Дуже класну рецензію на книгу (рецензія вміщена на цій сторінці) написав хтось із симпатиків авторки, не інакше. Рецензія примусить багатьох взяти з полиці цю книгу. Мода – модою, але... Вірші, на мою думку, дуже характерно відображають авторку. Якби вірші викинути в інтернет і не писати прізвищ, то в книзі могли б бути вірші інших, вірші цікавіші та оригінальніші. Але у них немає книги і скоро не буде.
Думаю, що можна тільки порадіти тому, що поезії і поетам (молодим і різним) щастить потрапити на сторінки книги, а тим, хто переживає, що поки не має книги, кожна така поява є лиш стимулом. До своєї першої збірки нобелівська лауреатка Віслава Шимборська пройшла через історію одного вірша, який покромсали в редакції і ледь не поставили крапку в її творчій історії. Зараз, на щастя, уже не той час. Тому – усе може зіграти для поета у світі, де читачів поезії. на жаль, а може, й на щастя, не збільшується :)))
Згодна із Сантою, вся наша літературна братія – то одна бездарна тусовка кумів, шестірок і лизунів, пускають туди тільки тих, хто мордою сподобався, хто про лізинг знає більше, ніж про поезію:), хто на брєдові вірші каже: "то є постмодерністський дискурс", хто слово "дискурс" каже там, де треба, і де ні. Укрсучпоезію ніхто не читає, бо її пишуть бездарні люди, бездарні друзі їм клепають бездарні книжки, а мудрі люди їх не читають. До речі, і граматики ті сучасні поети не вивчили, зокрема, наша авторка, назвавши свою добірку «Дольки помаранч», і не здогадується, що слово помаранч у родовому відмінку множини має закінчення ІВ – помаранчів, Оленочко
:))) з приводу добірки, то це питання не до авторки :)))таке відмінювання в назві пішло на всі сайти :) до речі, це не добірка віршів однієї авторки, а антологія нової української поезії в перекладі польською :) читайте уважніше!
Ребека))
Я в шоке с ваших слов.
Что значит в вашем понимании "бездарна тусовка"?
Не перестают удивлять ограниченные личности, которые ничего не достигнув в жизни, ставят себе рамки, как попасть в мир литературы или как напечатать свою книгу. Со стороны ваш комментарий выглядит только как исповедь неудачника. Не более.
Аниа, вас так задел комментарий, видно, вы себя в нем узнали :)))