Сім разів відміряй і... не ріж. Нехай живе.

Не той альбом назвали "Сльози та соплі". Таки не той. Але хто ж знав. Хто знав. Гадаю, навіть сам Сашко (чи мо' вже Олександр Євгенович) на той час не здогадувався про сьогоднішню "сімку". А якраз оця сама "сімка" за настроєм цілком і повністю відповідає вислову "сльози і соплі", оскільки перевага у бік репованих медляків в альбомі більш ніж відчутна. Ну, а ті поодинокі спроби "дати жару" далеко не такі переконливі, як у юнацькі роки. Ех, старість не радість…

Отже, про «сімку». Тартак вирішив докласти ще одну цеглинку у заповнення радіо ефіру (який зараз бо-зна кому належить) якісним україномовним продуктом. Дванадцять пісень ефемівського формату, тривалістю троха довше трьох хвилин (плюс-мінус хвилина), музичне тло без відхилень від норми, плюс читанка зі сором’язливими спробами співу. Соціальні теми та невбієнна любовна лірика. Ось і все. Кінцевий продукт готовий. Виділити нема що, і затицяти пальцями теж. Одним словом – якісно. Далі... особиста справа кожного. Хто що собі уподобає з даного альбому це тільки, повторююсь, Ваша особиста справа.