Паризький «Культ», або Як Любко Дереш збирається стати Богом
У серпні у Франції з’явиться переклад «Культу» Любка Дереша. З цієї нагоди громадська організація «Український літературний клуб» влаштувала творчий вечір Любка Дереша. Це вже 11-те засідання клубу, з приводу чого Любко був вкрай невдоволений: «Якщо хочете зруйнувати хату – запросіть саме 11 гостей». Проте гостей на вечорі було набагато більше.
Про свою минулу творчість Дереш сказав: «Все рухається з часом. Якщо ми зараз дивимось на зорі, то ми їх бачимо такими, якими вони були 30 мільйонів років тому. Тому слід чекати ще 30 мільйонів років, аби побачити зорі такими, якими вони були зараз».
Презентацію письменник почав так: «Я бачив кліп в інтернеті, де баскетболісти роблять подачі м’ячем. Завдання було – порахувати кількість подач. Наприкінці кліпу з’явилася правильна кількість і запитання, чи помітив я танцюючого білого ведмедя? Я був настільки зосереджений на подачах, що довелося наново переглядати кліп, щоб помітити врешті того ведмедя. Я хочу, щоб під час вечора ви помітили мене, а не кількість подач».
Любко Дереш – справді дуже складна людина і не збирається спрощуватися. Він презентував не «Культ» французькою, а новий і, певно, найбільш складний роман «Як стати Богом і не заплакати», який скоро вийде книгою. Це – своєрідна «алхімічна трагедія», де є дві сцени – поезія і проза. Поезія присвячена Богині, а проза – це земля, на якій живуть прості смертні. Серед дійових осіб є 4 особи чоловічої статі і 4 – жіночої. Головний герой – молодий композитор Яків. Він навчався у найпрестижніших музичних вузах, зокрема – у Кракові, його запрошували і до Парижа. Але він все кидає і живе спершу у батька у будинку під Львовом, згодом у Львові і в Києві. У нього є два брати – молодший і старший. Матвій, старший брат, є видатним політологом. Четвертий персонаж – куратор Богус. Композитор компонує, а куратор скеровує. Богус скеровує Якова. Чотири жіночих персонажі – це теперішня кохана Якова, його колишня кохана і дві претендентки на місце коханих.
Невідома політична (?) сила хоче прийти до влади через невдалу підготовку до Євро-2012. Ця сила через Матвія просить Якова створити гімн до Євро-2012, що стане знаменом цієї невідомої політичної сили.
Батько помирає і Яків успадковує дім коло озера у Львівській області, де оселяються всі 8 персонажів. Після суперечливої угоди між Богусом та Яковом у будинку починають коїтися дивні речі, а більшість запитань залишаються нерозв’язаними.
Хм... Все йде в його житті так, як і мало б йти.
???????? а навіщо йому спрощуватись?! як на мене, в цій думці немає жодного сенсу. Ми з самого початку побачили, усвідомили і прийняли всю складність його натури, і тільки таким ми його сприймаємо. Навіщо спрощуватись?! Щоб стати ще одним типовим представником типового суспільства з таким же однотипним та штампованим внутрішнім світом, мисленням і потребами? Щоб опустити рівень своєї творчості на багато щаблів вниз? Ні. Дереш знає, навіщо живе. І, думаю, роман "Як стати Богом і не заплакати" – чергове підтвердження цього.
Дереш – гівно!
Легше, розумію, все одно не стане, але змін також і не буде!
Читаймо корисне!
А корисне – це що?:) Хоч пару імен!;)
Дереш не гівно, просто а невдячна особа. Хоч би Лавкрафту подякував, падлюка, за використаних персонажів.
То й не читайте! Кожному своє.
А корисне це, мабуть, кулінарні рецепти?:)))))
Хм... Дереш – не бог, але й не простий смертний.
Тремчу в очікуванні нової книги...
не прочитав жодної його книги, і якось живу, ну...і так непогано, здається, живу, та нормально я себе чую без нього. а ви читайте :-)
І знову калька з "забугорної" літ-ри. Мені здається це буде схоже на Вербера "Імперія ангелів", такі ж стрибки між неосяжною фантазією та певними частинками реального життя. І що головне автор, як Бернар, так і Любко , ну просто ніфіга не розуміють про об*єкт писанини. У "І.а." це дуже чітко видно, француз пише про Авганістан, в "Як стати Богом..." про Євро. Про такі речі, як на мене, пишуть або люди котрі дійсно плідно торкаються того про що "брешуть", або вони генії-фантасти. Це гострозвужені теми.
Продовжується смужка- гирлянда Дерешевських романів:
"Архе" суть поцуплена з кіна "Амелі"
и як я вже писав "Як стати Богом..." з книжок Бербера "Імперія ангелів" та "Ми Боги"
Хм.. Хоч стріляйте мене, але не розумію, що спільного між "Архе" і "Амелі" :-/
І я не розумію:))))))
Сергій sisi_catch Бутко, а де можна завантажити Вербера "Імперія ангелів" українською мовою??? Хм.. Хоч стріляйте мене, але не розумію, що спільного між "Архе" і "Амелі" :-/....Повністю згоден!!!!!
Дереш дуже привабливий у своїй "складності", читаючи його, завжди намагаєшся зрозуміти , осягнути, задаєшся питанням: що ж він таки хотів до нас донести?? але дочитавши книжку так до кінця не розумієш деяких моментів...- у цьому і полягає та привабливість! Адже те що ми розуміємо до кінця, стає нам не цікаве.
Шкода тільки що з таким стилем він ніколи не стане класиком, бо все геніальне- просте, Любку )).
з нетерпінням чекаю нової книжки, одразу ж куплю )
Мені Дереш подобається. З нетерпінням чекаю нової книги!
До теми складності.
Нещодавно зустріли Дереша на Подолі. Здавалося, розпечений липневий Київ – останнє місце, де можна очікувати його зустріти. Здивувалися. Але вже за хвилину зовсім не дивно і навіть якось природно було стояти посеред вулиці і розповідати Дерешу (з яким не бачилися сто років), звідки беруться ракові клітини, чому вони так багато діляться і як вони вмирають. І ці питання, звісно ж, не про біологію, а про процеси в сучасному суспільстві – це ж зовсім логічно, говорити про них з онкологами =))
Мабуть, це одна з особливостей Дереша – ніколи не знєш, про що він спитає тебе при наступній зустрічі. І коли вона станеться. І де.
P.S.: читати Дереша рекомендую ВСІМ. Комусь – щоб нічого не зрозуміти, а комусь – щоб зрозуміти сенс життя :)