ЧайкаФест: погляди ззовні, зсередини і збоку. Дводенний фестиваль "Чайка" 2003 року

Швидкість, з якою поширюються подібні "живі" фестивалі, шалена, але таких, які є відмінні у виборі своїх концепцій - нуль. Чайка вміє відібрати саме тих музикантів, які є актуальними в даний момент, тільки тих, кого всі хочуть. Хоча суворих вироків щодо стилю немає. Це не обов'язково рок і навіть далеко не рок. Тут головною є - незалежно від стилю - щира віддача, перша готовність піти на взаємний контакт із публікою. Головна вимога: робота має бути не халявна, а сумлінна. Хто не здатен - робити йому тут нічого.

Погляд зсередини:
Але не так легко досягти бажаного ефекту. Не завжди той чи інший музикант, особливо закордонний, схоче тут виступити, якщо йому не запропонують вигідних умов. Коли вже за півроку розходяться чутки про одного хедлайнера, про одного закордонного гостя, але фестиваль усе спростовує і результат оприлюднюється. Тут не схибиш. Якщо публіка реагує мляво, треба робити відповідні висновки: і винуватому музиканту, і організаторам. А тільки уявити , скільки біганини і нервувань вимагає організація - і фестивалю не схочеш.

Погляд збоку:
Складається враження, що фестиваль - це картинка з екрану. І конкуренти можуть тільки позаздрити тим, кому вдається зробити цю картинку яскравою і блискучою. Щоб усі: і ззовні, і зсередини, і зліва, і справа, і згори, і знизу залишились задоволені. Щоб задоволення виявилось не штучним, а щирим та відвертим.Чайці природно вдалося досягти чисельних похвал за увесь період свого існування. Похвал, яких вона потребує, але не вимагає. Всі хвалять, не хиблячи думкою. І це є стимулом до потрібності, актуальності фестивалю. Скільки б він не проводився - раз чи двічі на рік, його чекатимуть. Для молодих музикантів - це успішний щабель на сходинках до слави. Для відомих - спроба нагадати про себе та вкотре здивувати чимось новим чи епатажним. Для народу - це ексклюзивна можливість відірватися до такої міри, щоб запам'яталось до наступного разу. З ювілеєм!