«Четвер» у Львові: читання блоґпостів у супроводі фортепіано

Починалося все досиь цивільно – люди з роботи або навчання повільно збиралися коло Дзиґи, вирішували викурити по цигарці, а вже тоді заходити. Ну, заходимо...о, а всередині людей більше, НАБАГАТО БІЛЬШЕ, піднімаємося сходами на другий поверх і перед нами відкривається панорама залу, де має відбутися представлення 28-го номеру журналу «Четвер»...люди сидять тісно притиснувшись один до одного, одразу знаходимо друзів, з деякими з них розвіртуалізація відбулася швидше за віртуалізацію.

Далі відбувається досить звична, але приємна справа – за повної відсутності стільців три таки знаходяться. На імпровізованій сцені стоїть стіл, підставка, на якій урочисто працює лептоп, відтворюючи аналогічну презентацію в Івано-Франківську. Юрко Іздрик голосно шукає попільничку, люди надходять, надходять і починають розміщуватися вже просто на землі перед вищезгаданою «сценою».

Іздрик вітається, і пропонує провести в аудіоформаті тестування – скільки ж у залі людей, знайомих з фразою «Живий Журнал». Вислів по-типу «інтернет – безцінне джерело інформації» активної реакції глядачів-слухачів не викликає, набагато бурхливіше сприймаються наступні фрази з падонкавсько-удаффівським забарвленням.

Десь збоку з-за фортепіано вискакує dapix, і урочисто продовжує задану Юрком тему, Дапікс одягнув на обличчя сталеварні окуляри, а на голову – кольорову перуку. Його чути слабше, ніж Іздрика, тому слухачі притихають. Зачитується вибірковий пост, до речі читають професійні актори...народ, посьорбуючи пива-коктейлі, слухає творіння karpenter'a про сливу, по закінченні - бурхливі оплески...сподобалося!

Далі Юрко вирішує – досить говорити самому, передає мікрофон до зали, летять перші питання. Особливо пан редактор, та й аудиторія тішилися від запитань «А от ви, Юрку і Олександр Ворошило з «Букви і Цифри» лисі обидвоє...це обов’язково якщо працюєш редактором?»

Відповідь Іздрика: «Та я взагалі-то в Чорнобилі був»

Декому хочеться взагалі показати глибину власної невизнаної філософії...на запитання від тінейджера, яке звучало «Чому Чо?» Юрко реагує відповідно, відтанцьовує чечотку і реве «Ех наліл би хто стакан, я би взял і випіл», аудиторія валяється під кріслами, оглядаюся – у залі працює безліч камер. Ця презентація таки зацікавила мас-медіа.

Зачитується ще кілька постів, зокрема запам’ятався пост dana_ja, глибокий, виразний і чуттєвий, який виконувався у супроводі фортепіано. За інструментом сидів знову-ж таки Юрко Іздрик.

На завершення Юрко пригадав: «О, хтось в коментах писав – Іздрик на наших постах бабло буде зашибати...» і додав «до речі, ваші пости у вигляді 28-го випуску журналу Четвер продаються ось тут, на сусідньому столику. Дякую, більше вас не затримую»

«Обмануті» користувачі живого журналу з задоволенням брали до рук свіженьке видання «Четверга», яке пахло знайомим з дитинства запахом типографії.

Презентація відверто вдалася...і віртуальний інтернет знову знайшов спільну мову з реальним виданням.

Фото: Денис Овчар