Дуже страшна презентація
6 червня 2006 року о 6 годині в «Квартирі Бабуїн» відбулась презентація нової книжки Тані Малярчук «Згори вниз. Книга страхів».
Ще до початку презентації всі місця було зайнято, тож нам довелось присісти біля бару. В залі мелькали Андрій Бондар, Світлана Поваляєва, Сергій Жадан та всі інші наші класики.
Бармен якраз вчився своїм барменським штучкам, й чи то він був п’яним, чи косим від природи, чи, найімовірніше й те, й інше, але всю презентацію з-за барменської стійки долинали такі звуки, неначе хтось там рубав дрова, різав жесть й, взагалі провадив іншу господарську роботу (ага, дрова, для того, щоб після презентації спалити бідолашну авторку як відьму, виперту з пекла «за профнепридатність» як казав класик, яка подалась в літературу, й зараз під дією цієї травми організовує такі презентації в такі дні – критичні для всієї української культури, а отже й для неї, яка вважає себе її невід’ємною частиною).
Повертаючись до книги: до біса страшна назва, тож треба було зробити добіса страшну презентацію, й тому вибрали такий день: 6 число 6 місяця 2006 року, о 6 годині. От тільки чого ще й 6 годину? Адже виходить вже не три, а чотири шістки. Зразу згадюється відомий сюжет з казки Лірника Сашка, в якому чорт залишив козака у себе вдома, думаючи, що «моя жінка мені вже триста років жити не дає, а що лишень вона з ним зробить»; отож йде отак чорт думаючи, аж раптом відчуває щось не те, він себе за голову лап-лап, а в нього «вже не два, а чотири роги на голові стирчать». От жалко пацана! Це вже з іншого класика. Залишилось тільки подивитись на годинник й побачити що зараз 66 хв. 66 сек. для того щоб повністю абсурдизувати ситуацію. Йонеско відпочиває, Лавкрафт нервово курить в кутку. Й чого організатори до цього не додумались? Хоча, можливо, презентацію затягнули на 20 хв., щоб не виглядало все вже аж так комічно?
Отож після того як відіграв музичний супровід, вокально-інструментально-акустичний колектив «Шоколад», на сцену піднялась Таня Малярчук й зайвий раз звернула увагу всіх неуважних на особливість сьогоднішньої дати, після чого ще й добавила, що живе вона в будинку під номером «13». Для повноти клінічної картини їй слід було б ще добавити щось на кшталт «і вааще, пасматрітє на міня, і вам усьо станєт ясно.» 
Після чого вона зачитала кілька уривків зі своєї книжки, закашлялась й випила води. На сцену виходить Сергій Жадан й вручає їй сертифікат про участь в їхньому харківському фестивалі, підписаний «Татьяне». «Ми, регіони, російську мову вже легалізували, тепер ми хочемо легалізувати тебе» – таким був лаконічний месидж Жадана. Знову грає «Шоколад». Знову виходить Таня Малярчук, читає уривок, закашлюється, п’є воду. Знову грає «Шоколад». Виходить Таня Малярчук й каже, що це все, бо в неї болить горло. Нічого такого страшного в книзі я не почув, окрім, звичайно, «горобців, які обкакують» (Кінґ відпочиває). Чи може книга написана від імені пам’ятника? Грає «Шоколад».
Цікаво, якою буде наступна презентація? Пропоную такий сценарій: 6 числа 9 місяця (будь-якого року) в Зеленому театрі (місце збору київських діток, які бавляться в сатанізм), з презентацією книжки-сценарію до порнофільму й постановкою найцікавіших кадрів за участю самої авторки. Будемо чекати.
Сітлини: Міла Князька-Ханова
