Два поети, одне місто... ХХ століття. Грицько Чубай. Б.-І. Антонич...

«Два поети, одне місто, обидва народжені десь не тут, але тут молодими відійшли у вічність. Вони не перетнулися в часі, проте їх долі перетинаються тут і зараз», – такими словами розповідав Юрій Андрухович про двох поетів «ХХ століття» Богдана-Ігора Антонича та Грицька Чубая на поетично-музичному вечорі пам’яті, що відбувся на сцені львівського театру ім. Марії Заньковецької. Зачитати вірші, послухати пісень на слова цих знакових постатей, просто пригадати прийшли музиканти, літератори та… повний зал людей, які вмощувалися де завгодно – на сходах, у проходах, попід стінами, одне слово, усюди.

Відкривала літературно-музичну сцену хорова капела «Дударик» із «Аве Марія». Мелодія народжувалася у глибокій темряві, яка «розтріскувалася рядками віршів», наче хтось розмашисто від руки писав по лаштунках. А незабаром світло рампи впало на екран посеред сцени, на якому крізь відеоряд пробивався силует Віктора Неборака. Його ж рухомий портрет можна було побачити у тлі сцени. Це візуальне рішення, медіа-сценографія, автором якої є учасник арт-формації «КОМА» Олексій Хорошко, стала окремим дійством в дійстві.

Поетичні читання змінювалися музичними хвилинами від гурту «Дивні» із піснями на слова Антонича та «Файно» із текстами Грицька Чубая. А згодом на екрані знову можна було розпізнати силуети Івана Малковича, Олега Лишеги, який розповідав про Грицька Чубая, який свого часу працював на «заньківчанській» сцені, був не лише досконалим трагіком, а й поетичним «задиракою», а свої «хуліганські» тексти підписував «Джордж Чубайрон. Декоративний барон». Він назвав Чубая та Антонича проклятими поетами, адже ці майстри слова здобули найвищий статус у літературі, проте – не у державі.

«Мене привели сюди Антонич, друзі і любов до Львова», – розповідав зі сцени автор мелодії знаменитої коляди на слова Антонича «Тешуть теслі», володар гран-прі «Червоної рути-89» композитор Василь Жданкін,  який презентував одразу чотири власні композиції на слова Антонича, а згодом із донькою Настею приєднався до Віктора Морозова та гурту «4 кут».

Фінальний же акорд належав синові Грицька Чубая Тарасові з гуртом «Плач Єремії». Окрім покладених на музику фрагментів з батьківських поем «Марія», «Відшукування причетного» та «Світло й сповідь», хлопці разом із «Дивним» та «Дудариками» запрезентували пісню «Мова Гайова» на текст «Весна» Антонича, що славиться рядками «Росте Антонич і росте трава».

Фото Мар'яна Стрільціва