Про виступ із Едуардом Драчем треба домовлятися за два роки наперед

Бард Едуард Драч виступив у Черкасах на фестивалі «Живий камінь». Концерт відбувся у Літньому кінотеатрі в парку «Соснівка». Драч каже, що присвятив свій виступ черкащанину, в якого в той день був день народження:
– Це для мене значима подія. Ми не спілкуємося з цією людиною, але пам’ять – це таке, що й сокирою не вирубаєш, – каже зі сцени Драч.
У 1988-1994 роках співак працював невропатологом у третій міській лікарні Черкас. Був одружений. Мав сина. Розлучився із дружиною після участі у першій «Червоній Руті» через «політичні розходження із тестем». Виїхав до Києва, де одружився вдруге. Розповідає, що у вересні в Чернівцях відзначатимуть двадцяту річницю «Червоної Рути», і пригадує, як вперше там виступав:
– Ми від Черкас тоді ще пацанами виступали – я, Олег Король та Андрій Миколайчук з Умані. Я здобув відзнаку по авторській пісні, Олег взяв приз за найкращий поетичний пісенний текст. Він, до речі, зараз працює в Жашкові журналістом районної газети. А Миколайчук був тоді не лисий і босий, а патлатий, у чорному піджачку – культурний такий, із двома самограйками. Виходив і співав свої пісні, які грав на весіллях – «Піду втоплюся», «Наркомани», «Підпільник Кіндрат»... Він отримав відзнаку в жанрі поп-музики, – пригадує Драч.
На запитання, чи приїде на Покрову до Чигирина святкувати 360-ту річницю Козацької держави, стинає плечима:
– За кордоном, наприклад, організатори за два роки планують виступ, на рівні попередніх домовленостей. Тоді за рік – перше узгодження, потім за три місяці – друге узгодження, а за місяць – третє узгодження. У нас так не прийнято, чогось запрошують сьогодні – на завтра, або сьогодні – на вчора. До мене ніхто не звертався, а я людина зайнята, – сміється.
Він виступає із бас-гітаристом гурту «Рутенія» Грицем Лук’яненком та колишнім барабанщиком «ВВ» Олександром Комісаренком. Окрім пісень під гітару, виконує також кілька композицій із репертуару Остапа Вересая на кобзі. Потім показує черкащанам колісну ліру. Привіз її з Німеччини, куди їздив разом із кобзарями київського Кобзарського Цеху у 2004 році.
– Там був фестиваль ліри і волинки. Ми вчилися грати на європейській лірі і водночас викладали українську кобзарську лірницьку традицію, – розповідає Драч і грає на лірі композицію «Французькі танці». Йому кричать, щоб зіграв на біс, але бард відмовляється. Каже, що технічні можливості ліри не дозволяють грати на відкритих майданчиках.