«Фліт»: мікрофоном по зубах або десакралізація Їжачка

У нашій країні не можна бути впевненим ні в чому. Народна приказка «не кажи «гоп», поки не перескочиш», в нових реаліях набула пророчого відтінку: спершу київських фанів здивували переносом виступу на наступний день з «Пивної Бочки» на Петрівці у її… філію, «щойно відкриту», як було заанонсовано. Але за півгодини до виступу вияснилось, що нове приміщення ще… не добудували.

І от, нарешті, наш інтелектуальний панк-рок-бенд виступив-таки у вже добудованій «Бочці-2». Інтерес до імпрези був величезний: не всі охочі змогли потрапити всередину. На жаль, організатори не потурбувалися про такі елементарні речі, як вішаки – одежу і речі нікуди було дівати, їх просто скидали у купу на першому поверсі (виступ проходив у підвальному приміщенні). Як нас попередили, ніхто відповідальності за можливу крадіжку не ніс би.

Але годі про сумне. Після таких вибухів адреналіну розумієш, що не все ще так у нас погано. Вова («чувачок із бантіком»), Андрій («арійський блондин») та Михайло («справжній грузин») у перервах між піснями постійно заводили публіку, що була у цей вечір єдиним організмом: більшість відвідувачів підспівувало хлопцям від першої до останньої пісні; тих, хто під час традиційної штовханини біля сцени не втримувався на ногах і падав, одразу підхоплювали й допомагали підвестись: всі були «свої». Через завзятість публіки, гітарист і бас-гітарист, що стояли по боках, кілька разів отримували мікрофоном в зуби. Але то нічого: деякі як рвались на сцену на початку, так продовжували брати її на абордаж і наприкінці. До речі, існувало багато можливостей: столиків, звісно, було всього кілька (ну то взагалі буржуйство – їх треба замовляти заздалегідь і приходити ледь не за кілька годин до початку) та можна було сидіти на сходах ззаду і при цьому чудово бачити сцену або ж просто спокійно стояти по боках біля сцени чи трошки далі від неї. Хочеться подуріти, відірватись? Будь ласка! Підійди у центр ближче біля сцени і скільки завгодно розпихуй усіх, хто підпаде під твою гарячу руку. Як казали в совєцькі часи, «всьо во імя чєловєка, всьо во благо чєловєка».

Цей півторагодинний сейшн, мабуть, символізує відхід від «Їжачкоцентризму»: хоч хлопці і назвали її «найкращою» піснею, проте на «біс» замість «Їжачка» виконали «Спаплюжений». Та й публіка київська аж ніяк не рівненська – «Їжачок» після кожної пісні чомусь не кричали, мабуть, космічні сили вплинули. Ще не виконували хлопці кавер-версії хітів Мадонни і Стінґа, – до чого б це? А розгадка проста – не було часу, тра було поспішати на потяг до Луцька на черговий сейшн. Ну не Мадонна ж зі Стінґом наїхала на хлопаків з авторськими правами? Хоча чому б і ні, може, в Європі «фліти» вже почали відбирати у меґазірок їхніх поціновувачів . Поряд з традиційними композиціями з перших двох альбомів, панк-рокери заграли дві нові пісні на панківсько-злободенну тематику, жодних філософських «умовисновків», критики чи повчань. Якщо новий альбом буде в такому ж дусі, то це означатиме цілковите повернення до безшабашно-хлопчачих настроїв ще «їжачківського» альбому, чого, чесно кажучи, особисто мені, не хотілось би.

Концерт, безперечно, вдався, це підтверджував той десятий піт, що лив з мого чола та моє мокре всуціль волосся. Не знаю, коли ще я так найближчим часом нагоцкаюся й наштовхаюся, хіба що в тролейбусі чи маршрутці, але це вже нє то, там тебе занєфіґ можуть послати і, скоріше за все, на общєпанятном: інша культурна реальність, нівроку. Ми ж бажаємо, щоб побільше було в житті моментів, коли можна безтурботно дуріти і всім навколо було б від цього добре!