Grunge-Fest: Справа Кобейна живе і процвітає!

Минулої суботи, 6 вересня, відбувся дебютний тематичний фестиваль від Продюсерського Центру 101 – Grunge-Fest. В першу чергу, він вразив різноманітністю уявлень виконавців про гранж. Але, як сказав один з виконавців: „Гранж в моєму серці”. І це виявилося правдою.

Більше фото у розділі "МАРМИЗИ"
Фото: Літта-Вікторія Удод

Починаючи з 70-х років, гранж грали Black Sabbath та King Crimson, і тільки в середині 80-х, гранж став розвиватися окремим стилем, завдяки таким гуртам, як Soundgarden, Mudhoney, Nirvana, Pearl Jam та Alice in Chains. Фактично ж, класичний гранж перестав існувати разом з Nirvana і смертю Курта Кобейна в 1994 році.
Але ідеї гранжу не були забуті і розвивалися з середини 90-х вже в руслі post-grunge.
Ось саме такого гранжу, сучасного і доброзичливого, довелося „скуштувати” відвідувачам арт-кафе „Філін”. Гуртів, що виступали, було шестеро – і кожен суттєво різнився один від одного.
Першими виступав "Зvоротній Viдлік" – хлопці, що запам’яталися мені своїм неординарним виступом на фестивалі «Рок у твоєму місті». І цього разу вони завели публіку на ура, а в кінці виступу хлопці навіть імітували погром на сцені – фонили гітарами, вдаряли їми і мікрофоном об підлогу. В цілому – вели себе, як і варто вести себе класичним гранджерам.

Наступним виступав гурт Доріан Грей. І вдалий post-grunge у виконанні хлопців, і гарно підібрані костюми – все залишало приємне враження і сподобалося публіці. Приємним моментом було те, що в цей день у басиста гурту було день народження – з чим і поздоровили глядачі та персонал, а він, натомість, заспівав веселу панківську пісню під акомпанемент свого гурту і радісні крики глядачів.

Далі був гранж в виконанні гурту Strum. Гарний вокал і соло гітара - ось вона, "родзинка" українського гранжу. В прес-релізі ж гурту його жанр був охарактеризований, як melodic-grunge-hard-ukr-pop-rock. Після виступу залишилося лише констатувати - так воно і є.

Гості з Харкова, Гараж Ньютона – продовжили заряджати позитивом присутню публіку. І, не дивлячись на дальню дорогу до Києва, хлопці виглядали на сцені дуже впевнено, живо і весело. Трохи драйву в перших піснях – і публіка, ніби зачарована, вже підтанцьовує і рухається в такт музикантам. Дуже цікаві і привітні хлопці – хоч і виглядали молодо, але відіграли, як справжні „отці”.