«Ігри розуму»: життя за Фройдом
Її батько — відомий високооплачуваний британський художник сучасності Люсьєн Фройд. Її прадід — засновник психоаналізу Зиґмунд Фройд. Її прапрабабця (мати Зиґмунда) Амалія Малка Натансон народилася в Бродах Львівської області, а прапрадід (батько Зиґмунда) Кальман Якуб Фройд — у Тисмениці Івано-Франківської області. Правнучка Зиґмунда Фройда Люсі МакАдам Фройд приїхала на батьківщину своїх предків і презентувала у Львові в Галереї Геррі Боумена виставку «Ігри розуму».
«Мене цікавлять паралелі між іграми, в які грають люди, і тим, що відбувається в житті. Хочу показати, наскільки прекрасним може бути розум, наскільки він пов’язаний із життям, наскільки життя пов’язане з іграми. Щоб бути успішним у грі, потрібні навички, так само, як для успіху в житті треба знати відповідні правила. Водночас і в грі, і в житті є елемент фатуму», — розповіла британська мисткиня.
Люсі малювала з дитинства, виростала в мистецькій атмосфері, обоє її батьків — художники. Батьки досить рано розійшлися, і Люсі, третю з чотирьох їхніх дітей, малою познайомили з батьком, але поспілкуватися з ним вона змогла вже в дорослому віці. Виростала, не знаючи його, але знаючи, що в неї є батько-художник. «Найвідоміший нащадок Зиґмунда Фройда Люсьєн був складною людиною, у нього 13 тільки офіційних дітей, було багато стосунків із жінками. Дехто каже, що він був просто зацикленим на жінках. А поза тим, він був зацикленим на фігурах, портретах людей, які зображав. Люсьєн Фройд — один із найвідоміших британських художників XX століття, знаний експресією, психологізмом своїх робіт. Був дуже неоднозначною людиною, і досі є загадкою, — розповів історик мистецтва Богдан Шумилович. — Складно говорити про вплив Люсьєна на творчість Люсі, бо формально вони не перетиналися. Але в якийсь момент вона відчула сильне прагнення творити і відкрила в собі цей талант. Найімовірніше, він усе-таки генетично передався. Чимало критиків помітило подібність між творами Люсі і Люсьєна. Саме тому Люсі відмовляється малювати портрети, а фокусується на інших жанрах».
Щодо ідей свого прадіда, то вона каже, що цінності, які були в її сім’ї, вплинули на те, як вона поводилася тоді і як поводиться тепер: «Крім того, є моменти повторення поведінки, і негативні, і позитивні. Мабуть, одна з ідей прадідуся, яка мені близька, — ідея про те, що якщо людина не усвідомлює того факту, що повторює окремі патерни своєї поведінки, то не має змоги вирватися з цього замкненого кола. Стосовно того, допомагає чи шкодить слава предків, то намагаюся не думати про це багато. Я є те, що я є».
Авторка «Ігор розуму» зазначила, що представлені у Львові роботи — фактично її роз¬мірковування на тему портретів зсередини, тобто вона таки наблизилася, хоч і з іншого боку, до основного жанру свого батька. Улюблена робота серед експонованих у Львові — «Знання», в якій хотіла відобразити процеси всередині голови, коли людина перебуває в замріяному стані. Люсі Фройд зізналася, що в житті значно більше керується почуттями, а не розумом, саме почуття є її внутрішньою сутністю, а не «ігри розуму».
Для виставки художниця обрала техніку монопринту, яка, за її словами, дає відчуття ризику, яке неможливе, якщо застосовувати традиційну техніку. Використовуючи монопринт, нереально передбачити результат, адже деякі елементи втрачаються, деякі треба додавати, що нагадує гру фатуму. Крім того, потрібно спершу продумати, якою буде концепція твору. Така техніка забирає досить багато часу, значна частина якого йде на підготовку до процесу. Прошарок фарби має добре висохнути, на це потрібно кілька тижнів, а якщо придумувати щось нове, то можна працювати над роботою безконечно…
На думку Люсі Фройд, мистецтво не має бути основним осередком доходу для людини, бо в такому разі твори доводиться підганяти під рамки, стереотипи, під запит покупця: «У Британії буває по-різному, деякі художники мають змогу жити з продажу своїх творів, деякі — ні. Для мене це не є важливим. Навпаки, вважаю, що навіть без будь-якого доходу від робіт можна створювати прекрасні твори мистецтва. На майстер-класах неповносправні створюють чудові роботи, і їх можна було б експонувати. Малювати на замовлення означає творити з огляду на інших. Для мене важливо малювати насамперед для себе. Творчість допомагає зосередитися на власному світі й дослідити його».
Британська гостя зазначила, що завжди відчувала зв’язок з українською землею, тому почувається у Львові дуже комфортно, природно. У дитинстві вони зі сестрою пробували українські слова на смак, на рівні гри, намагалися знайти подібні звуки, наприклад, додати українську кінцівку до англійського слова, подовжували англійські слова, «українізували» їх. На зустрічі з пресою Люсі пригадала знайоме їй з дитинства «дякую».
Правнучка Фройда пообіцяла приїхати в Україну ще. А враження від нашої країни надихнули мисткиню на створення нової серії робіт. Люсі переймається, щоб у Великобританії правильно вживали назву України, без артикля, що свідчить про незалежний статус країни. Тому, можливо, використає в назві виставки слово «Україна».
Наталя ДУДКО, http://ratusha.lviv.ua/index.php?dn=news&to=art&id=2369
