категорії: музика репортаж

Металістам заборонено палити!

Гелоуїн - день, коли вилазить всякого роду нечисть з усіляких шпарин, був оплетений у Києві чисельними абсолютно різноформатними заходами. Один з них, охрещений як Griffest, стався в кінотеатрі "Лєнінград".

Це дійство досить молоде, але вже встигло стати ведучою столичною метал-акцією. Її величезним досягненням є цьогорічний приїзд до Києва грецької групи Rotting Christ.
Отже, почалось усе з традиційної затримки. На початку народ розігрівався пивом й дещо міцнішими напоями, інші ж намагалися зробити це під київський гурт Flying, котрий в цей момент мав саунд-чек.О 19 год. на сцену вийшов ведучий і оголосив початок сейшну: на сцені з'явились все ті ж Flying, що є добре відомими в метал-колах як в Україні, так і в Росії та Білорусії. Наразі ж вони тут були на розігріві. В основній же масі народ лишався на місцях, очікуючи виходу наступної групи і тільки деякі пробирались під сцену, проявляючи відчайдушні спроби відірватись. Словом, Flying вдало справились зі своїм завданням.
О 19:30 публіка покотилась новою хвилею до сцени, пориваючись все ближче і ближче і вимагаючи виходу наступної української групи Unerase. Ця команда існує вже більше 6 років і користується повагою у справжніх любителів металу. До речі, у них новий вокаліст, який нічим не поступається старому. Unerase виступили, як завжди, гучно, потужно і якісно. Єдине, що псувало загальну картину - бритоголова охорона, котра безцеремонно і часто невиправдано виводила людей із зали, наприклад, під приводом паління. Ті ж, хто не піддавався цій гіркій долі, повним ходом рубилися під сценою.
Але і Unerase там довго не затримались, передбачаючи вихід закордонного гедлайнера. Коли ж вони зникли, з'явився ведучий і почав кидати в розпалений натовп подарунки у вигляді бандан, футболок і, правда, оскільки безплатним буває лише сир у мишоловці, цей сир був у вигляді бандан з надписами, штибу "Cypress Hill" (яка гидота! - прим. авт-в.). Одразу за цим на сцені з'явились довгоочікувані грецькі black-doomer'и. Хоча їхні альбоми не є ліцензованими для продажу в Україні, та більшій половині присутніх у залі їхні композиції знайомі. Відривались усі: і біля сцени, і на сидіннях. Були і "стейдж-дайвінґи" (найвідважніші металюги виповзають на сцену і кидаються у натовп. Що цікаво, останній не розступається, а відповідально ловить його і... шматує - жарт:)) - прим.ред.), що викликали неадекватну реакцію охорони. Останінй виступ промайнув як одна мить, попри виконану на біс композицію.
Так, цей концерт приніс такий виплеск адреналіну в крові, котрого давно не почували київські металісти. Сподіваємось, що незабаром зможемо побачити не одну групу такого ж рівня (бажано українську!) на сцені нашого міста.