На відкритті «КіноЛева» замість кіно «штовхали» промови

Увечері 21-го серпня було перерізано уявну червону стрічку нової традиції у кінофестивальній Україні. У цей день відкрився третій міжнародний фестиваль незалежного кіна «КіноЛев». Театральна зала, вечірній дрес-код, статус публіки – усе вказувало на серйозність рівня заходу. Не вистачало, хіба що, класичної червоної доріжки.

Вечір розпочався із показу класичного фільму Дзиґи Вєртова «Людина з кіноапаратом» у супроводі симфонічного оркестру Leopolis. Цей фільм є знаковим для України і світового кіно взагалі, бо Вєртов насмілився розробити універсальну мову для людства - мову кіно. Але перемогла, як бачимо, інша мова - сили та зброї. Можливо, якщо видати солдатам замість зброї кіноапарати, ми б жили у іншому світі.

Частини дійства відокремлювались танцювальними перформенсами, супроводжуваними тим самим оркестром Leopolis. Цей елемент програми, скоріше за все, уособлював незалежне кіно.

Єдине що, власне кіно було мало на відкритті. Багато говорили серйозні люди. Говорили про вагомі та важливі речі. Глядачам розповіли про покази українського сюрреалістичного кіно у Весбадені, про жахливу сучасну ситуацію у кінематографі України на сьогодні, знаний кінокритик Лариса Брюховецька зробила екскурс до історії українського поетичного кіно. До речі, кадри з класичних фільмів того періоду були показані прямо на стелі театру імені Заньковецької. Корисно було вчергове почути не раз чуте і побачити не раз бачене.

Після неї кілька слів сказав актор Іван Гаврилюк. Намагався говорити небагато, але акторська професія наклала серйозний відбиток, тому довелося виділяти найвагоміше з його промови, а це була одна єдина фраза: «Треба більше показувати, ніж говорити», якою він зірвав шквал овацій. Варто зазначити, що пан Ігор мав бути головуючим у журі фестивалю, але дуже агресивно і невчасно відмовився від того.

А от закінчилось все суцільним позитивом. Під кінець був показаний оскароносний анімаційний фільм «Peter and Wolf» у супроводі оркестру Leopolis, що грав музику Прокоф’єва. Живий оркестр з живим мультфільмом вартував набагато більше, ніж годинне очікування і слухання різноманітних спічів.

І після цього було кіно на Валовій у Бернарденґардені і світлі очі глядачів, і аплодисменти кожній з частин мультинаціонального фільму «У кожного своє кіно». До третьої ночі ніхто не розійшовся, не зважаючи на зимну ніч і бажання спати. Для таких моментів і варто відкривати фестиваль - сила кіно сильніша за будь-яку іншу.

Фото: Людмила Шаповал