«Nameless»: Щось сталось у Києві

Чи може бути в безіменних день Янгола? В тернопільського гурту «Неймлес» він щодня, бо саме таку музику слухають янголи, коли скидають крила.

Може не випадково виступ «Неймлеса» у Києві почався за п’ять годин до дня народження міста? Бо ж свій день народження музиканти святкують лише раз на чотири роки, оскільки датою створення вважається 29 лютого 1992 року.

В ті буремні часи першого року незалежності тернопільські митці захоплювались книгою Урсули Ле Гуїн «Чарівник Середземномор’я», тому-то й вирішили приховати свої справжні імена. Щоправда ненадовго, буквально за кілька років гурт став відомим на всю країну, здобувши кілька перемог на «Червоній Руті» та «Перлинах сезону». В 90-их ці фести ще мали серйозну вагу та авторитет, власне «Неймлеси» були одними з останніх запалених зірок цих гігантів. Щоправда, на відміну від більшості молодих гуртів плеяди «Червоної Рути 97», музиканти знехтували можливістю перебратись до столиці і вирішили перетворити рідне місто на культурну столицю. Ціною за таке рішення стала втрата половини складу гурту. Тодішній басист Ігор Пелих подався підкорювати телепростір, наступний бас-гітарист Валерій Мельніков вступив у «Вася Club», а зараз грає у Вексклярского, ударник Олег Ламаковський ощасливив своєю присутністю київських інді-рокерів «Щастя», барабанщик «С.К.А.Й.» Сергій Недашковський теж недовго стукав з «Неймлесом», робота у першому гурті вимагала присутності в Києві. Нульові роки мало не звели нанівець все що було зроблено.

Перерва була логічною, довгою та напевно необхідною. Зорян та Світлана скучили за музикуванням, до того ж гурт отримав серйозне вливання свіжої крові. Скидається на те що зараз під дахом «Неймлеса» зібрались усі значущі музиканти файного міста. Тож поява нової платівки гурту «Щось сталось у лісі…» стала гарним приводом аби поїздити Україною, підгодувати спраглих меломанів немодифікованими щирими звуками.

На тлі масових народних гулянь з приводу дня міста «Неймлес» здається виступали в останньому фортпості української культури, можна навіть сказати у її колисці – Могилянці, в арт-клубі «Під Wall».

Декораціями виступу стали велетенські тварюки з пап’є-маше, які причаїлись по закутках клубу. На спині однієї з них транслювався відео-сет світлин за всю багаторічну історію «Неймлеса» та їх оточення. Власне ці світлини самі по собі варті окремої виставки, бо ж на них задокументалізовані перфоманси, що їх так натхненно описував Любко Дереш, та люди, яких раз у раз згадує у своїх книжках Карпа.

Коли Зорян Безкоровайний взяв на себе функцію тернопільського Ворхоли, створивши власну ФАБРИКУ - «Рейвах», тоді напевно і з’явився у музиці «Неймлес» присмак 70-их. Так в репертуарі опинились переспіви Девіда Боуві та Ніко. А ще десять років тому їх не рідко називали панками.

Коли після «Неймлеса» на сцені з’явились хлопці з гурту «Щастя» ніхто не здивувався. Зорян, колись сказав, що вважає себе щасливою людиною, адже його улюблена група, це його кращі друзі! Йшлося саме про «Щастя». Хоча могли бути й інші гурти, бо друзів та шанувальників у безіменних у музичній тусовці – повно. Так під сценою того вечора були помічені музиканти гуртів «Абздольц», «Годо» та «Esthetic Education».