«Оркестр Янки Козир» відмовився виступати без «Freddy Marx»

10 березня у київському клубі «Бінго» відбувся фестиваль «Woma’n’roll fest». Зібрав він шість цілком різнопланових груп і порадував київську публіку, як ліричним мелодіями, так і запальним драйвом. Хедлайнерами фесту стали «Атмасфера» та «Оркестр Янки Козир», а на розігріві зіграли «Freddy Marx», «Ефір», «Чарзілля» та «Еренеріа». Захід відвідало близько 400 людей.

- Ми вирішили поєднати декілька напрямків, - розказує Дмитро Козинець, концертний менеджер продюсерської агенції «Габрі», яка організувала фестиваль. - Найперше, через те, що слухати протягом 5 годин однотипну музику було просто б стомливо. А ще хотілося зруйнувати тупі стереотипи і позбутися слова «стиль» - є просто музика! Ключовим на фесті, звісно, став етно-рок, а вже до нього додали трохи блюзу та рок-н-ролу. А «ОЯК», наприклад, поставив умову, що вони виступатимуть, тільки, якщо ми запросимо на фестиваль і «Freddy Marx».

Музика, що захоплює, зриває з місця і примушує танцювати, п’янить незгірше за вино – ось перші враження від цього фесту. Це – якщо описувати дійство суб’єктивно і загалом. Спробуймо розібрати враження від кожної групи окремо. Хоча порівнювати молоді гурти з вже «титанами» сцени важко: зрозуміло, що рівень перших значно нижчий.

Молоді й часом талановиті

«Freddy Marx» – група, вокаліст котрої виразно нагадував Дарена Хейса з «Savage Garden». Такий само «зализаний хлопчик» з гітарою. Він вийшов першим на сцену й порадував потужним вокалом та вмінням співати. Звучав легкий рок-н-рол та мелодії на віолончелі. Група виступила на розігріві досить гідно.

«Ефір» - викликає асоціації з андеграундовою групою «Фарбований лис», в їхній творчості відчувається також влив «Океану Ельзи». Сподіваємося, що в майбутньому чужа стилістика перестане домінувати в піснях і там з'явиться своя родзинка. Вокалістка «Ефіру» досить пристойно виконала три пісні, музиканти, утім, робили ставку на драйвові примочки, а не на мелодику. Пісні ці можна назвати технічним поданням досить банального музичного матеріалу.

«Чарзілля» - приємне відкриття фесту. Почули якісні та гарно подані «етнічні» мотиви – жартівливі народні пісні в аранжуванні, схожому на хард-рок 70-х. Дві вокалістки з дивовижним відчуттям народної автентики викладалися на повну. Шкода, що їм дали виконати лише чотири пісні. Група має свій потенціал, і навіть зараз її можна порівнювати з такими вже зарекомендованими гуртами, як «Сполохъ», «Даха Браха» та «АтмАсфера».

«Еренеріа» (у назві алюзія на РНР – рок-н-ролл) – досить нудна музична страва, котра подавалася чи не найдовше серед усіх команд. Група грає блюз-рок, вокаліст нагадує за манерою виконання суміш Бориса Грєбенщікова та Іллі Лагутенка. Він намагався втиснути в приблизно 10 пісень усе своє вміння «подати» свій голос – цілком буденний для такого стилю. Здавалося, що їхня музика надто плоска і банальна. «Еренерії» не завадило би знайти ще декількох музикантів, додати звучання, можливо, незвичних, екзотичних інструментів. А ще, жіночий вокал або спів в два голоси значно б «оживив» гурт.

Майстри жанру
Наступну групу неможливо з кимсь сплутати, і хочеться слухати ще і ще. Бо хорошого багато не буває. Йдеться про «АтмАсферу».

Що грають ці молоді люди? Це суміш року, фольку, ірландських, циганських, українських і трохи східних мотивів. Тексти пісень на санскриті, на інших екзотичних мовах. Різнопланові інструменти – скрипка, флейта, мандоліна, екзотична перкусія з бас-гітарою та синтезатором органічно поєднуються і створюють неповторну мелодію.

Не обійшлося на концерті без довгого настроювання апаратури (якість її у клубі цього разу бажала кращого). Хоча звук загалом так і лишився неідеальним, помітні були зайві шуми. Та це не зіпсувало позитивного враження про групу.

Це звучатиме пафосно, але зал божеволів, на танцполі танцювали закохані пари, чулися шалені аплодисменти. Цікаво було спостерігати, як вокалістка Настя шепотіла до півсотні людей під сценою: «Тс-с-с», приклавши пальчика до уст, закликаючи слухачів до тиші… і зал прислухався до неї. Щоб потім знову вибухнути драйвом і веселістю.

Публіка шаленіє, публіка просить співати на біс. Та «АтмАсфера», програвши трохи більше 40 хвилин, мусить залишити сцену, бо після них виступає «Оркестр Янки Козир».

Вони грають суміш хардкору, приправляючи її сильним та доволі специфічним голосом солістки. Найбільш захоплений дійством народ танцює під металічні ритми й надалі... Та разом з «АтмАсферою» йде і значна частина відвідувачів клубу.

Фото: Роман Крошетецький