ГОГОЛЬFEST 2009: Подорож крізь час і простір

Осторонь святкування двохсотріччя Гоголя не залишився навіть дуже лінивий. Звичайно ж, не сталось це і з фестивалем імені Миколи Васильовича, ГОГОЛЬFEST. Щоправда, цьогоріч масштабний, «повнометражний», багатоденний марафон сучасного мистецтва зміщений у часі до вересня, а у квітні був організований великий концерт. Список запрошених виконавців близько місяця не давав спокою шанувальникам якісної сучасної музики, бо ж афіші з такими імена як SunSay, Аліна Орлова, ДахаБраха і Amorphorus Androgynous від музикантів Future Sounds Of London, які окупували рекламні площі міста, справляли серйозне враження.

Щоправда, багато кому з глядачів було важко зрозуміти, до чого тут Гоголь і як цей концерт пов’язаний із фестивалем. Лаконічну, але вичерпну відповідь дав директор та ідейний лідер ГОГОЛЬFEST Владислав Троїцький:«Гоголь — світовий письменник. ГОГОЛЬFEST — фестиваль сучасного світового мистецтва».

Так ми були запрошені на магічну подорож сучасною світовою культурою та її витоками у попередніх епохах. 

Відправною точкою стало сонце, точніше Андрій Sun зі своїм проектом SunSay. Гурт постає перед нами в оновленому вигляді, як каже сам Андрій Sun Запорожець: «Цей проект нині еволюціонував у бік фанку. Раніше ми експериментували із більш «важким» звучанням, але я почувався у такому форматі дуже незручно. Тепер у нас з’явився новий гітарист з Грузії та московський кларнетист, який грає на багатьох фольклорних духових. Нам є що вам показати».

І показати дійсно було що. Гітара та духові заворожують своїми нетутешніми звуками, Sun розповідає чарівні історії, публіка насолоджується, але особливий фурор викликають давно знайомі та перевірені ще у гурті 5’nizza пісні, такі як «Солдат», «Нева». Разом з ними ми їдемо від Києва до Харкова, звідти переїжджаємо до Ямайки, а потім, транзитом через Сан-Франциско, дістаємось західної Європи.

Тут нас зустрічає чи не найчарівніша сучасна виконавиця, Аліна Орлова, яка приймає естафету і веде нас за собою по затишних кав’ярнях, романтичних мостах та просторих площах «Старого світу». Публіка активно підспівує не тільки російськомовним пісням, але і написаним литовською. Через невідповідність психічного стану вимогам техніки безпеки, деяких туристів довелось відправити додому, але це не завадило іншим насолодитись видами славетного міста Вільнюс.

Зважаючи на історичну спорідненість України та Вільнюса, цілком природно процесія переміщується до слов’янських витоків, куди нас відносить ДахаБраха. Але затримуємось ми там ненадовго, бо ритми, співи та шалений перформанс від театру ДАХ відносять нас далеко за межі часу та простору. В той самий момент, коли здається, що нас не існує, приходить катарсис. По завершенні «обов’язкової програми» публіка ще довго не відпускала своїх улюбленців, бо повертатись чистим до цього неідеального світу надзвичайно важко.

 Коли виходиш перепочити, де-не-де чутно сумніви, що британські гості зможуть влаштувати хоч щось настільки ж яскраве, як і наші рідні ДахаБраха. Продовжувався перепочинок недовго, бо Amorphorus Androgynous не забарились із виходом на сцену. Найголовніша різниця між ними та їх попередниками була у тому, що англійський психоделічний проект не відривався від часу та простору, а дуже щільно його стискав. Від того складалось враження, що це нас розмазало рівним шаром по просторово-часовому континууму. Цьому сприяло поєднання музики різних епох та народів. Тут і старовинний індійський ситар, і сучасна європейська електрогітара, і міжгалактичні синтезатори з майбутнього. Мандрівник, народжений британською землею, заінтригував ще до свого виходу на сцену, під час прес-конференції фразою: «Amorphorus Androgynous — це те чим я хочу бути».

І якщо у когось ще залишались сили чи стимулятори, щоб продовжувати подорож, то на них чекав ді-джей з туманного Альбіону Darqwan aka Oris Jay.

Але зі світанком все повертається на старі дороги і життя продовжує собі текти як і текло. За єдиним винятком: ми вже інші.