PoliКарп: майстер-клас із тримання шнура
В періоди зимової сплячки вільні від фестивальних виступів музиканти інколи виходять провітрити музичні інструменти та про себе нагадати. От і київський гурт PoliКарп нічим особливим тут не відрізняється. Щоправда, за цей час встиг персональний сайт запустити та вже закінчує запис першого альбому. Початок свого віртуального життя на www.polikarp.com.ua гурт презентував живим концертом у київській «Бочці». Концерт відбувся так: в слухачів вуха не в’яли і хлопцям за саунд соромно не було; місця «виджигерювати» було достатньо, нехай музикантів і не захоплювала кількість їхніх шанувальників (криза?); репертуар, як на вподобання автора рядків, смачненький, але нічого нового за останній рік, що не особливо втішає. Отак і минули дві години, і завершились на останній пісні рядом вигуків «Тримаю шнур!!!» з вуст вокаліста «РoliКарпів» Валерія Гладунця. Це, звичайно, випадало з етнічного контексту, але треба було рятувати басиста, 
якого підвела клубна апаратура.
Натрудившись із сайтом, музиканти активно працюють над міксом альбому, про який багато говорити бояться. Валерій Гладунець не стримався і відкрив нам страшну таємницю – до переліку пісень на платівці увійдуть всі композиції, які можна було чути на фестивалях минулого сезону.
А чи не збираєтеся ви порадувати нас чимось новеньким та гарненьким? – запитаємо ми, заглядаючи прямо в очі Валерію.
- Я не буду говорити якісь конкретні назви. Однозначно, що це будуть пісні з наших фольклорних експедицій. Хочеться до них більше додати джазу та авангарду. Хоча рокерську суть хлопців не змінити і це так само дасть свій відбиток на музиці. 
Ну-у-у-у, Валерію, ми вже неодноразово пересвідчилися у вишуканості музики гурту PoliКарп, а може саме тому сьогодні і слухачів, перепрошую, малувато?
- Ми усвідомлюємо і розуміємо, що наша музика для певного кола. І нас тішить, що це коло вишукане і мисляче. Звичайно, такий шлях є складнішим, ніж грати «гопца-дрица», але інакше не хочемо. Це комплексне питання, яке залежить від держави, культурних цінностей суспільства, національного виховання і т.д. Зрозуміло, в Україні нас ніколине візьметься «розкручувати» високопрофесійний продюсер. Інша річ за кордоном, там наша музика була б оцінена професіоналами достойно. І до цього все йде. Бо зараз нас запрошують з Європи на літні фестивалі. А там помітять і все по-іншому може скластися. Тут вже важливо на свій імідж не лінуватися працювати.
Щось у Вас, шановний Валерію, вираз обличчя «кислуватий»?
- Трохи «Бочкою» розчарований. Неприємний якийсь осад. Не звик я однією рукою мікрофон тримати, а іншою шнур бас-гітари, щоб той не випадав зі входу і басист міг грати далі. Та взагалі якісь суцільні організаційні непорозуміння. Не хочеться про все згадувати.
Приблизно, таку розмову можна було почути за одним зі столиків одного з київських клубів одного зимового вечора.
Фотозвіт можна глянути на сторінці шановного пана Крука.
