«Потяг до Яремче»: Андрухович виступив з позашлюбним сином

Учергове українська культура намагалась народити свій власний формат у Яремче на станіславщині. Подивитися на ці потуги можна було 2-го серпня 2008-го року, під час чергового фестивалю українського формату. Його програма складалась із літератури, музики і кіно, а в довісок до всього цього нас побавили художніми розвагами від групи Яреми Стецика та фаєр-шоу від чернівецького(не плутати з київським мером, там у другому складі інша літера) угруповування «Фенікс».

Літератературна частина

Тут заправляли при- та закарпатські письменники, такі як Юрко Іздрик, Тарас Прохасько, уродженка Яремче Ірена Карпа, класик Петро Мідянка, та цвях, сподіваємось не у труні, програми Юрій Андрухович зі своїм «позашлюбним сином» закарпатцем Андрієм Любкою.

Розрадила народ до перерви Карпа своїм новим творінням про пса. А що? Одягнена не надто прикрито, читаючи не дуже пуританські тексти та поводячи себе достатньо невимушено, вона не могла бути позбавленою уваги чоловічої частини аудиторії. На її фоні Іздрик, із коротко стриженою макітрою та надто інтелектуальною прозою, виглядав не надто переконливо, хоча б, у тієї ж таки чоловічої аудиторії. Від освистання його врятував постійний броунівський рух глядачів по фестивалю і те, що багато з них не бачили виступу секс-символу літературної частини «потягу до Яремче».

А після перерви читав свої розумні і вишукані вірші Петро Мідянка. Ну не вписався він в український формат такого штибу. Хоча уже хто-хто, а він є настільки українським, як ніхто інший.

Але не він був сьогодні на коні. Тут правили бал інші. Це присутнім довели молодий і нахабний Любка та не дуже молодий містифікатор Андрухович. Отам відвели душу бажаючі поаплодувати і посміятися відвідувачі місцевого клубу. Пан Юрій представив широкому загалу непогану копію себе, яка читала його «Листи в Україну» і трохи своїх віршів. Так і спілкуємося ми з одним із кращих нині письменників, народжених цією землею, через листи та копії. Але його протеже може зайняти місце метра у найближчому майбутньому. Дай Бог.

Музична частина

Ось де могли б ми провести час у атмосфері повної українськості. І програма обіцяла бути цікавою: «Рура», «Русичі», «Green Silence», «Гуцул Каліпсо», італійці «La Scаrnemurta», які після довгого турне Україною стали вже майже земляками і «Мертвий Півень», коктейль для справжнього українського меломана. І вийшло все якнайкраще: випивка з наїдками на скатертині під сценою, вар’яти, що танцюють у межах видимості, клоуни з гітарами на сцені, коротше кажучи, вечірка вдалась.

Інших же порадував серйозний рівень вітчизняних виконавців, навіть у порівнянні із розвеселим пармезанським СКА. «Мертвих Півнів» будуть вітати вищанням та криками навіть, якщо вони понапиваються і ледь колупатимуть на своїх інструментах знайомі і рідні до болю пісні. Дякуємо їм, що вони цього собі не дозволяють. Ось вам справжні профессіонали. І Андрухович того дня співав. І пристойно співав, і не дуже. Ну яка вже там пристойність, коли весь стадіон дружно кричить «ТРАХАЮТЬ!!!».

Кінематографічна частина

От хто виглядав тут найрозгубленішим, так це Лесь Санін. Але, як справжній режисер, він і тут знайшов вихід. Показав документальне кіно про Івасюка, який свй кліп на «Червону руту» знімав у Яремче і стос різноманітних робіт молодих українських режисерів, учасників «Відкритої ночі». Хоч так глядач побачить, що діється із українським кіно зараз, а то Кустуріца та Кустуріца, в печінках вже ваш Кустуріца!

Одне залишилось. Панове спонсори, український фестиваль — це не така велика корпоративна вечірка із рекламою вашого бренду. Тут треба ставити перед собою інші цілі. Він має щось створювати, а не жувати старе. Чи пережовуючи показувати, що з’явилося щось нове, а тут тільки Любка. Глядач — він хороший, за що ж ви його бидлом вважаєте? Нових нам зрушень від ще живої культури.

Фото: mcheetan