Сергій Жадан – новий переможець «Книжки року BBC»!

На Заході вже давно заведено регулярно роздавати всілякі премії в галузі літератури. Кожний засіб масової інформації, котрий хоч трохи наближений до книжкового світу, намагається визначити власних «найкращих» кожного року. І дуже приємно, що поволі ця традиція знаходить своє місце і в українському літературному житті, що засвідчило вже друге вручення премії «Книжка року ВВС».

Як неважко здогадатися, конкурс на найкращу книжку проводила українська служба BBC, причому визначення переможців відбувалось одразу двома способами. По-перше, було зібрано авторитетне журі, до якого увійшли Юрій Винничук (минулорічний переможець), Костянтин Родик (головний редактор «Книжник-review»), Сергій Васильєв (книжковий оглядач «Столицы»), Віра Агеєва (професор Києво-Могилянської академії) і Світлана Пиркало, працівниця BBC та голова журі. А по-друге, поки відомі знавці книжок визначали своїх номінантів на звання найкращої, відбувалось голосування на офіційному сайті ВВС, де кожен читач міг виявити свої симпатії до будь-якої із кількох десятків запропонованих книжок, виданих 2006 року. Таким чином мали визначитися безпосередньо «Книжка року» та такий собі «приз читацьких симпатій». Як було заявлено з самого початку, автор найкращої книжки отримає велику грошову премію – 10 000 гривень.

І ось за кілька днів до вручення премії журі назвало п’ятірку книжок, номінованих на здобуття призу. Це: «Танці в масках» Лариси Денисенко, «Капітал» Сергія Жадана, «Намір!» Любка Дереша, «Квітослава» Отара Довженка та «Згори вниз. Книга страхів» Тані Малярчук (спочатку до переліку входила також збірка Юрія Андруховича «Диявол ховається в сирі», однак метр особисто зняв її з номінації – адже до книжки увійшли тільки старі есеї). Саме для вшанування однієї з названих книг було організовано церемонію нагородження, проведену в п’ятницю, 8 грудня, в приміщенні Британської ради в Києві, що знаходиться на території Києво-Могилянської академії.

Церемонія, до речі, транслювалася в прямому ефірі на радіо ВВС, і це зумовлювало велику кількість аудіотехніки та невелику перерву в середині заходу – для випуску новин.

А подивитися на дійство прийшли письменники, видавці, ну і журналісти, звісно. Серед номінантів на найвищу нагороду в залі не було тільки Любка Дереша та Лариси Денисенко, останньої, однак, через хворобу.

Для початку кожен член журі представив одну з висунутих книжок і розповів, чим вона їм прийшлася до душі. Уривки з кожної зачитував запрошений соліст Національного хору. Якщо представлений письменник був присутній, то Світлана Пиркало просила до слова і його – так світ побачив Отара Довженко, про якого, за словами Пиркало, майже нічого не відомо. Щоправда, Жадану вийти до мікрофона так і не запропонували – чи то Світлана не побачила його на задніх рядах, чи то щось знала, і не хотіла, аби «майже класику» довелось підійматися двічі :).

У перерві стався невеликий курйоз – зі стільця біля журі хтось забрав «Танці в масках» Лариси Денисенко. Подумалось, що це – чи не найкраще свідчення популярності :). Втім, завжди веселі брати Капранови в перерві почали приймати ставки на переможця, причому на Жадана ставки не приймалися – видавці-письменники теж, мабуть, щось знали.

Однак перед тріумфом харківського письменника журі вручило приз читацьких симпатій Тані Малярчук, що увійшла до п’ятірки найпопулярніших за голосуванням на сайті ВВС. Перше місце там посіла, щоправда, зовсім інша книжка, але це цілком очевидно сталося через недосконалість інтернет-опитувань – проголосувати можна було скільки завгодно разів. Це було однією з причин, чому обирати найкращого доручили все ж спеціальному журі. А щодо призу Тані, то вона отримала вихідні у Лондоні!

І ось нарешті Світлана Пиркало, досить сумбурно і прозаїчно, оголошує переможця – Сергій Жадан та його товстелезний «Капітал». Тільки тепер письменнику дали вийти до мікрофона, де премію йому вручив почесний гість заходу – британський посол в Україні. Після цього авторові найкращої книжки року почали ставити запитання із залу та від ведучого Богдана Цупеля.

Власне, саме тут стала вкінець зрозумілою правильність вибору журі. Сергій відповідав невимушено, несерйозно і попросту смішно, що трохи дезорієнтувало суворого ведучого. Навіть якщо його не читати, після такого не можна не перейнятися симпатією до цього письменника. Ось спроба відтворити деякі запитання і відповіді Жадана на них:

- Як називатиметься ваша наступна книжка після «Капіталу»?
- «Короткий курс ВКП (б)» :).

- Чому ви обрали такий дизайн для обкладинки «Капіталу» – серп і молот?
- Тому що це підвищує комерційність і популярність книжки. Мені вже дзвонили з Луганська, просили приїхати і презентувати їм її, і ще просили прислати книжку, щоб вони почитали. А ви не читали?, питаю, ви ж не знаєте, що це за книжка? Ну як не знаємо, відповідають, звісно, соціалістична! :)

- Ви знаєте, багато наших слухачів не читали ваших книжок і не знають нічого про те, хто такий, скажімо, згаданий вами Степан Галябарда. Розкажіть слухачам про це.
- степан галябарда – це мій духовний учитель. Без нього я ніколи не став би тим, ким я є. Я завдячую цій людині усім, що в мене є :).

- Я, як читачка, помітила, що у ваших поезіях дуже багато і часто згадуються риби. Звідки така рибна тематика? Це щось метафізичне, чи, швидше, гастрономічне?
- Швидше гастрономічне. Просто я родом з Луганщини, далеко від моря, дуже мало води, риби та морепродуктів не вистачало. Видно, це якась сексуальна травма дитинства :).

- В Україні поезія завжди погано продається і непопулярна серед читачів. Що треба робити, аби підняти продажі?
- Перш за все, потрібно придумати гарну назву. Наприклад, «Капітал» :)

… і так далі. Коли вичерпалися час та запас питань до письменника, церемонію було закінчено. Завдяки організаторам, які чудово влаштували захід і не переобтяжили його нічим, та Жаданові, церемонія вийшла напрочуд цікавою та вдалою. Попри те, що до «Капіталу» увійшли переважно видані в минулі роки твори харківського письменника, Сергій Жадан все ж заслужив цю нагороду, тому великих претензій до вибору журі немає. Васильєв на представленні книжки назвав Сергія «майже класиком». Тепер його можна сміливо називати справжнім живим класиком.

Що ж, конкурс «Книжка року ВВС» залишив по собі приємні враження і досить великий резонанс у суспільстві. Сподіваємось, наступний буде ще цікавішим і ще кращим, тим більше, Жадан погодився ввійти до складу наступного журі. А отже, нудьгувати не доведеться і наступного року!

Світлини: Міла Князька